Анатолій народився 5 серпня 1982 року у місті Сарни. Навчався у ЗОШ №6 (нині — гімназія). Коли хлопчику виповнилося десять років, померла мама, і він разом із сестрою залишився сиротою. Подальшим вихованням дітей опікувалася тітка. Після закінчення школи Анатолій здобув фах будівельника у Сарненському ВПУ №22. Свій трудовий шлях розпочав у КП «Трудівник», згодом працював у гальванічному цеху ПАТ «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій».
Анатолій не був одружений. Він умів творити й зводити нове, а в душі завжди залишався добрим, щирим і готовим прийти на допомогу. Любив риболовлю, цінував прості радості життя, ніколи не відмовляв у підтримці, був привітним і люб’язним з усіма, хто його знав.
У липні 2025 року Анатолій став на захист Батьківщини. Проходив службу навідником 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 2 штурмової роти 1 штурмового батальйону у складі 5-ї окремої штурмової бригади (в/ч А4010). Мав позивний «Крамар».
25 вересня 2025 року солдат Крамарчук Анатолій Анатолійович загинув під час виконання бойового завдання зі знищення противника поблизу села Степове Синельниківського району Дніпропетровської області.

У Героя залишилися сестра та дві племінниці.

Похований на Алеї Героїв у місті Сарни.

Як згадує сестра:
«Він був доброзичливий, мав гарне почуття гумору. Ми разом виросли, він допомагав мені виховувати меншу доньку. Був один брат — а нині немає нікого з рідних…»

Він будував, Він зводив, Він творив.
А потім, став на захист України!
Бо ж мусиш сам, немає в світі див,
Заради миру, спокою родини.
Любив рибалку й простоту життя.
Готовий всім прийти на допомогу.
Тепер скорботні вірші полетять,
Встеляючи земну Його дорогу.
Тамара Гнатюк