Руслан Демченко народився в селищі міського типу Дубов’язівка Конотопського району Сумської області. Після закінчення Костянтинівської школи навчався у ПТУ №21 міста Сарни, де здобув фах машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника та водія автомобіля.

У 1995–1996 роках проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Після демобілізації оселився в Сарнах, де працював слюсарем-механіком у приватного підприємця — спокійно, сумлінно й із великою відповідальністю. Сестра згадує про нього: «Він був найдобнішою людиною у світі, був готовий все віддати і всім допомогти…»

Коли в Україну прийшла війна, у 2015 році Руслан без вагань став до лав захисників. Брав участь у проведенні Антитерористичної операції на сході країни — у Донецькій та Луганській областях. З початком повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю. З 22 квітня 2022 року служив у складі 65-ї окремої механізованої бригади. Побратими знали його під позивним «Конотоп» — спокійний, надійний, мужній. Людина честі, яку поважали за принциповість, доброту та щирість.

За свій бойовий шлях Руслан Михайлович був відзначений численними нагородами: пам’ятною відзнакою «Учасник АТО. Донецький прикордонний загін», відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції», відзнакою командира «Козацький хрест — за бойові заслуги».

24 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новоданилівка Пологівського району Запорізької області, солдат Руслан Демченко загинув смертю Героя, віддавши життя за Україну, за нашу свободу і мирне майбутнє.

У нього залишилися мама, сестра та син.

Похований на Алеї Героїв у місті Сарни.