Василь з юних років вирізнявся щирістю та дружелюбністю. Навчався у Сарненському НВК «Школа-колегіум» імені Т. Г. Шевченка, а згодом здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у ВПУ-22. Мріючи про професію, яка поєднує працю й відповідальність, продовжив освіту в Луцькому національному технічному університеті. Василь завжди прагнув розвиватися, досягати більшого, бути корисним людям. Працюючи водієм-експедитором на хлібозаводі «Скиба» та м’ясокомбінаті «Пан Курчак», він здобув щиру повагу колег — за доброту, людяність і надійність.

З квітня 2024 року Василь віддано служив у Збройних Силах України, у 156-й окремій механізованій бригаді, командиром взводу БПЛА, позивний «Пацюк». Він мужньо боронив Україну, захищаючи своїх побратимів і рідну землю.

27-річний Василь був молодим, життєрадісним, доброзичливим і щирим чоловіком, сповненим любові до життя. Він завжди приходив на допомогу, цінував дружбу, поважав старших і ніколи не втрачав оптимізму. Попереду у нього було все: разом із дружиною виховувати синів, радіти кожному дню, будувати сімейне щастя. Та жорстока війна обірвала цей шлях…

Під час виконання бойового завдання в Донецькій області лейтенант Щур Василь Олегович отримав тяжке поранення. Медики шпиталю Дніпра боролися за його життя, а рідні щиро сподівалися на його одужання, але, на жаль, 9 листопада 2025 року Захисник помер.

У Героя залишилися батьки, дружина, двоє синів та брат який нині несе службу в лавах ЗСУ.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
 

Життєрадісний і щирий.
Працював, любив і жив.
Оптимізм не втратив, й віру
у майбутнє для синів.
Не боявся працювати,
нові навички здобув.
Все було… лиш війна клята…
І Василь її відчув…
І зустрів її сміливо:
Як Герой, як Чоловік!
Його мужність — Збройні Сили!
Йому Честь тепер навік!
Тамара Гнатюк