Антоніч Володимир Миколайович

Антоніч Володимир Миколайович
(солдат ЗСУ)

(06.10.1980 – 11.11.2025)

Народився Володимир 6 жовтня 1980 року у м.Сарни. Навчався у Сарненській ЗОШ №1 ім.Т.Г.Шевченка (нині ліцей). З 1996 по 1999 роки навчався у Сарненському СПТУ№21 (нині ЗП(ПТ)О "Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж") де здобув фах електромонтер сільської електрифікації і зв’язку, водій категорії "С" - професію, що навчила його точності та відповідальності. Після закінчення училища, з 1999 по 2000 роки, проходив строкову військову службу в ЗСУ. З юних років Володимир тягнувся до роботи, яку можна було зробити власними руками. Він із задоволенням опановував ремесла, постійно вдосконалював навички та ніколи не боявся важкої праці.

Володимир був добрим, працьовитим і щирим чоловіком, для якого родина, чесна праця та любов до рідної землі були головними життєвими орієнтирами. Укладання бруківки стало для нього не просто роботою, а справжньою улюбленою справою, у якій він міг проявити і майстерність, і характер. Саме тому з роками Володимир став знаним майстром — у Сарнах і сьогодні можна побачити десятки ділянок, викладених його руками: рівних, міцних, охайних…

Таких, як він сам — спокійний, надійний, добрий. Володимир любив природу, збирання грибів, а ще — допомагати іншим. Чуйний, відповідальний, працьовитий, він ніколи не відмовляв у підтримці. Саме таким — світлим і людяним — його пам’ятатимуть усі, хто мав честь бути поруч.

Та коли у лютому 2022 року ворог розпочав повномасштабний наступ, мирне життя, яке Володимир так цінував, обірвалося. Він без вагань став до лав захисників України, вступивши до 104-ї бригади ТрО «Поліські вовки». Згодом служив кулеметником 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 4-го батальйону ТрО. Мав позивний «Головатий». Разом із побратимами він пройшов найгарячіші точки сходу — Харківську та Донецьку області. Стояв до кінця, виконував кожне завдання з честю та відвагою, захищаючи Україну, свій дім і кожного з нас. Володимир був воїном, який не шукав слави — він просто робив те, що вважав обов’язком перед Батьківщиною.

На жаль, 11 листопада 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу м. Дружківка Донецької області, солдат Антоніч Володимир Миколайович загинув.

У Героя залишилися батьки, брат, дружина та син.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.