|
Зозюк Іван Олексійович
(солдат ЗСУ)
(
– 01.11.2025)

|
 |
Іван родом із міста Сарни. Тут минули
його дитинство й юність. Тут закінчив Сарненський НВК
«Школа-колегіум» ім. Т.Г.Шевченка (нині ліцей). Ще
змалку був рухливим і спортивним, а гра у футбольній
команді «Маяк» стала для нього не лише захопленням, а й
школою характеру, відповідальності та взаємопідтримки.
Після навчання у ПТУ №21 (нині «Сарненський
аграрно-технологічний професійний коледж») служив у
прикордонних військах в Ізмаїлі — там загартувалася його
дисципліна та готовність брати відповідальність.
У мирному житті Іван завжди був людиною
справи. Працьовитий, умілий і добрий — він умів зробити
майже все, що вимагало рук та серця. Він працював у
Києві, Польщі, на різних будівництвах — скрізь
відповідально й сумлінно. До нього зверталися за порадою
чи допомогою, бо знали: Іван ніколи не залишить у біді.
Його охайність, підтягнутість і характер впевненого
чоловіка створювали образ людини, якій довіряють і яку
поважають. Для друзів він був тим, хто приносив у
компанію тепло й настрій: веселий, щирий, із добрим
гумором, завжди готовий підтримати чи просто бути поруч.
Але найбільшою його цінністю була родина, яку він щиро
любив і оберігав. |
|
У червні 2025 року Івана мобілізували до 82-ї
окремої десантно-штурмової бригади, де він
служив старшим стрільцем-вогнеметником під
позивним «Зюзя». На фронті він був таким самим,
як у житті: відповідальним, відданим, незламним.
Він служив чесно й гідно, знаючи, що захищає
свою землю та людей, які для нього були
найдорожчими.
1 листопада 2025 року, виконуючи бойове завдання
на Покровському напрямку, солдат Зозюк Іван
Олексійович загинув.
У Героя залишилися мама, сестра та племінники.
 |
|