Олег Іванович народився 10 жовтня 1967 року в місті Сарни. Після закінчення Сарненської ЗОШ №3 (нині гімназія) здобув фах механізатора меліоративних робіт у місцевому ВПУ-22. У 1986–1988 роках проходив строкову службу в Десантних військах, де отримав звання молодшого сержанта. Повернувшись до мирного життя, освоїв професію столяра та понад двадцять років працював за фахом у ТОВ «СарниАгробуд». Згодом ще більш ніж два десятиліття присвятив роботі у ВПУ-22.

Олег Іванович щиро любив природу та мав улюблене хобі — риболовлю. Сім’я ніколи не бувала без свіжої риби, адже господар завжди приносив додому щедрий улов. Добрий, щирий, відповідальний, працьовитий і завжди готовий допомогти — саме таким його пам’ятають рідні, друзі та знайомі. Для своєї сім’ї він був турботливим і люблячим чоловіком, батьком і дідусем.
У червні 2024 року Олег Іванович був мобілізований до лав 32-ї окремої механізованої бригади (в/ч А4863).

Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Торецьк Донецької області 26 липня 2024 року з ним було втрачено зв’язок. Більше року рідні й близькі жили надією, чекали звістки, вірили в диво… Проте, на жаль, чудо не сталося. У жовтні 2025 року прийшло підтвердження збігу ДНК, і стало відомо про загибель солдата Криницького Олега Івановича.

У Героя залишилися дружина, син, донька та внучка.

Похований на Алеї Героїв у місті Сарни.

Ціна Свободи — тисячі життів
Героїв, що країну захищали…
І знов в Небесне Військо полетів
Татусь, дідусь, якого так чекали!
Олег Іванович обов’язок тримав
присязі вірний… був і залишився.
Аналіз ДНК Його впізнав…
Вертається у край, де народився.
Тамара Гнатюк