Сергію народився та виріс у Сарнах, здобув фах будівельника і все життя чесно працював — як в Україні, так і за її межами. Наполегливий, відповідальний, працьовитий — таким його знали колеги й близькі. У мирному житті Сергій любив спорт, особливо футбол, але понад усе цінував родину, домашній затишок і щирі миті з найдорожчими.

У 2023 році, повернувшись із-за кордону, Сергій добровільно став до лав Збройних сил України, бо вважав захист держави своїм обов’язком. Проходив службу у 104-й бригаді ТрО, 60-му батальйоні «Поліські вовки», був гранатометником. Побратими дали йому позивний «Хмара» — за спостережливість, виваженість і відвагу. Він дорожив бойовим братерством, був щирим і товариським, водночас принциповим та сміливим воїном.

Сергій виконував бойові завдання у Куп’янському районі Харківської області та Краматорському районі Донецької області, де зазнав численних поранень. Після тривалого лікування 09 грудня 2025 року його серце зупинилося у лікарні міста Дніпро.

У Героя залишилися мама, дружина та син.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

Велика втрата для громади,
країни, друзів та рідні.
Присязі вірного солдата
(на чорнім з болю полотні)
повернуть в рідне Його місто,
де Він родився і зростав
веселим, щирим, серцем чистим…
І так майстерно в футбол грав.
Коли війни лиха примара
нависла люто, став на бій!
Для побратимів, просто «Хмара»
Поліський Вовк, Герой, Сергій.
Тамара Гнатюк