Микола народився 17 травня 1990 року в місті Сарни. У 2005 році закінчив Сарненську загальноосвітню школу № 2 (нині — ліцей). У дитинстві захоплювався музикою та малюванням, любив спорт. Після закінчення школи у 2005–2008 роках навчався у ВПУ № 22, де здобув фах муляра, пічника та штукатура. Строкову військову службу не проходив.

У мирному житті Микола багато й сумлінно працював: тривалий час — на підприємстві з переробки первинної сировини, згодом у Києві — охоронцем торгового закладу. Там він одружився, у шлюбі народилася донечка. З часом шлюб розпався, і Микола, повернувшись до Сарн, продовжив працювати охоронцем у магазині «Наш край».

Микола був чуйною, доброю та турботливою людиною, завжди підтримував рідних. Родина була для нього найбільшою цінністю. Особливе місце в його серці займала маленька донечка Ольга — любов до якої була безмежною. Так склалися обставини, що доньку він виховував сам, за підтримки рідних.

У березні 2022 року Миколу було призвано до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі військової частини А4681 — 117-ї окремої важкої механізованої бригади, де обіймав посаду командира гармати самохідного артилерійського підрозділу. Його позивний — «Кабан». Служив у багатьох містах України: Полтаві, Львові, Запоріжжі, Харкові. Військову службу ніс сумлінно й віддано, проявляючи мужність, хоробрість та високу відповідальність.

Серед побратимів користувався щирою повагою, був прикладом стійкості й відданості військовому обов’язку. За сумлінне виконання завдань у складних умовах, пов’язаних із ризиком для життя, був нагороджений грамотою. За особисту відвагу та мужність, проявлені під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету й територіальної цілісності України, удостоєний Відзнаки Міністра оборони України — Хреста ракетних військ і артилерії.

5 січня 2026 року серце Захисника зупинилося під час проходження військової служби в місті Харків.

У Героя залишилися донька, мама, сестра та брат.

Похований на Алеї Героїв у місті Сарни.

Життя Його сповнене істин
і цінностей, справжніх, простих.
У праці і дружбі зі змістом
вмів бути найкращим для всіх!
Отримав освіту, роботу.
Умілий став муляр, пічник.
Коли сунув ворог зі сходу —
Він став без вагань — Захисник!
І вірно служив, і сміливо!
Йшов, як командир, «на таран»!
Взірець для своїх побратимів,
хоч, так і лишився «Кабан».
Відлуння холодної тризни…
Без Нього вже рушиться бій!
Для нас став Героєм Вітчизни,
І Янголом донці своїй.
Тамара Гнатюк