Народився Петро у м.Сарни. Після закінчення Сарненської гімназії (нині ліцей №5) він навчався у Київському транспортному університеті. Любив спорт — займався боротьбою, грав у баскетбол, цінував активний спосіб життя. Захоплювався мотоциклами, працював і завжди прагнув підтримати свою родину. Був щирим, відкритим і справжнім. Його мирне життя було наповнене рухом, планами та турботою про близьких.

Найбільшою цінністю для Петра була сім’я. Він із особливою турботою ставився до двох молодших братів, батьків та племінників, яких щиро любив і оберігав. Для рідних він був прикладом, опорою та надійним старшим братом. Його любов і повага до батьків були безмежними — саме заради них, заради родини та майбутнього України він зробив свій свідомий вибір.

У липні 2022 року Петро добровільно став на захист Батьківщини. Проходив службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади — підрозділу, який виконує найскладніші бойові завдання на передовій. Позивний — «Грифон». Кулеметник десантно-штурмового взводу.

Вірний військовій присязі та побратимам, Петро мужньо прийняв свій останній бій. 21 лютого 2024 року в Бахмутському районі Донецької області він загинув, віддавши життя за свободу й незалежність України.

Місяці болісного очікування, надії та віри завершилися трагічною звісткою. За результатами ДНК-експертизи підтверджено загибель 24-річного Захисника України — Петра Геннадійовича Дячка, жителя міста Сарни, який тривалий час вважався безвісти зниклим. Йому було лише 24… Попереду могло бути ціле життя. Та він пожертвував ним заради нас — заради права жити у вільній державі.

У Героя залишилися батьки, брати, сестри, рідні, хресні, друзі та бойові побратими.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
 

Згоріли Надія та Віра,
болючий вердикт ДНК.
Любов навіть не захистила,
тремтіла у неї рука.
Який Він хоробрий! Красивий!
У 24 свої,
гнів ворога лютий осилив,
пройшовши найважчі бої.
Був щирим Петро, і відкритим.
Проводив активне життя.
Для рідних — залишиться жити!
Повернений із забуття!
Злетів, як «Грифон» вище хмари!
Над містом, над краєм своїм.
Утрати пекельні удари
лягають лиш снігом німим…
Тамара Гнатюк