Василь народився та проживав у місті Сарни. Після закінчення школи вступив до ВПУ-22, де здобув фах будівельника. Згодом працював пічником у Будинкоуправлінні, а пізніше — продавцем у приватного підприємця. Він любив працювати, завжди ставився до справи відповідально та сумлінно. Особливе місце в його житті займали історія, література та географія. Він багато читав, був ерудованим і допитливим, умів уважно слухати та підтримати розмову. Добрий, порядний, щирий, легкий у спілкуванні — таким Василя знали й пам’ятають рідні, друзі та колеги. Любов до України жила в ньому природно — без гучних слів, але з глибокою внутрішньою силою.

У квітні 2020 року Василь свідомо підписав контракт і став до лав 14-ї ОМБр імені князя Романа Великого. Протягом одинадцяти місяців виконував бойові завдання в АТО, згодом пройшов навчання та отримав звання сержанта. Коли розпочалася повномасштабна війна, він без вагань залишився у строю, обравши шлях захисника до кінця. Служив на посаді командира екіпажу БпЛА. Його бойовий позивний — «Вемен» — для побратимів означав просту й водночас промовисту істину: Василь — мужній, надійний, свій. Він був відповідальним командиром, вірним товаришем і воїном, якому довіряли життя.

Василь - ветеран війни, його шлях воїна був відзначений нагородами — мовчазними свідками відваги та відданості Україні. Серед них — медаль «Захиснику Вітчизни» від Президента України, почесна відзнака командира 14-ї ОМБр імені князя Романа Великого, медаль «Захиснику Харкова. За честь! За славу! За народ!». Служба Героя неодноразово відзначалася подяками та грамотами за сумлінне виконання обов’язків, відповідальність і відданість справі. За кожною нагородою стояли ризик і чесне служіння без показовості, але з повною віддачею.

23 січня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Куп’янськ Харківської області, сержант Василь Жалко загинув унаслідок ворожого обстрілу.

У Героя залишилися мама, брат та племінниця.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

Свобода коштує найвищої ціни!
І нею є — життя наших Героїв!
Стають на захист віддані Сини,
узявши віру в серце, в руки зброю.
Василь — Людина світлої душі,
Чесної праці, принципів високих.
Хоробрості найвищої межі
упевнено зробив до волі кроки!
Любив історію, книжки, свій отчий дім,
Порядний, щирий, легкий в спілкуванні.
Найкращий друг для кожного і всім,
Для побратимів — «Вемен». Бій останній…
Ворожий обстріл. Купʼянськ. Сніговій
лишився в матері, у брата, всій родині.
Пекельний біль в громаді, й не одній!
Низький уклін Герою України!
Тамара Гнатюк