Жалко Василь Васильович
(сержант ЗСУ)

 

(10.11.1990 – 23.01.2026)

        

Василь народився та проживав у місті Сарни. Після закінчення ЗОШ №2 (нині — ліцей) вступив до ВПУ-22, де здобув фах будівельника. Згодом працював пічником у будинкоуправлінні, а пізніше — продавцем у приватного підприємця. Він любив працювати, завжди ставився до справи відповідально й сумлінно. Особливе місце в його житті посідали історія, література та географія. Василь багато читав, був ерудованим і допитливим, умів уважно слухати й підтримати розмову. Добрий, порядний, щирий, легкий у спілкуванні — таким його знали й пам’ятають рідні, друзі та колеги. За станом здоров’я строкової військової служби не проходив. Любов до України жила в ньому природно — без гучних слів, але з глибокою внутрішньою силою.

У квітні 2020 року Василь свідомо підписав контракт і став до лав 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Протягом одинадцяти місяців виконував бойові завдання в районі проведення АТО/ООС, згодом пройшов навчання та отримав звання сержанта.

Із початком повномасштабного вторгнення він без вагань залишився у строю, обравши шлях захисника до кінця. Служив на посаді командира відділення в піхоті. Його бойовий позивний — «В Мен» — для побратимів означав просту й водночас промовисту істину: Василь — мужній, надійний, свій. У жовтні 2023 року Василь зазнав поранення. Після лікування повернувся до піхоти, а в грудні 2024 року, пройшовши відповідне навчання, був призначений командиром відділення екіпажу БпЛА. Він був відповідальним командиром, вірним товаришем і воїном, якому довіряли життя.

Василь — ветеран війни. Його бойовий шлях відзначений нагородами — мовчазними свідками відваги та відданості Україні. Серед них — медаль «Захиснику Вітчизни» від Президента України, почесна відзнака командира 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, медаль «Захиснику Харкова. За честь! За славу! За народ!». Службу Героя неодноразово відзначали подяками та грамотами за сумлінне виконання обов’язків, відповідальність і відданість справі. За кожною нагородою стояли ризик і чесне служіння — без показовості, але з повною самовіддачею.

23 січня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Куп’янськ Харківської області, сержант Василь Жалко загинув унаслідок ворожого обстрілу.

У Героя залишилися мама, брат і племінниця.

Похований на Алеї Героїв у місті Сарни.
 

 

Свобода коштує найвищої ціни!
І нею є — життя наших Героїв!
Стають на захист віддані Сини,
узявши віру в серце, в руки зброю.
Василь — Людина світлої душі,
Чесної праці, принципів високих.
Хоробрості найвищої межі
упевнено зробив до волі кроки!
Любив історію, книжки, свій отчий дім,
Порядний, щирий, легкий в спілкуванні.
Найкращий друг для кожного і всім,
Для побратимів — «Вемен». Бій останній…
Ворожий обстріл. Купʼянськ. Сніговій
лишився в матері, у брата, всій родині.
Пекельний біль в громаді, й не одній!
Низький уклін Герою України!
Тамара Гнатюк

 

\

 

За особисту мужність і самовідданість, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України згідно Указу Президента України сержанта Василя Жалка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

ГОЛОВНА

НОВИНИ

ПРО БІБЛІОТЕКУ

 

 

Структура бібліотеки

Історія бібліотеки

Послуги

На допомогу бібліотекарю

Пункт доступу громадян

Електронний каталог

Бібліотеки  краю

 

ПОВІР У СЕБЕ

 

ДИТЯЧА  БІБЛІОТЕКА

 

НАШ КРАЙ

Гордість Сарненщини

Символіка району

Історія району

Історія в світлинах

Екологія краю

Літературне краєзнавство

Медицина

Релігія

Освіта

 

БУКТРЕЙЛЕРИ

 

АУДІОПОДКАСТИ