Артур народився і виріс у Сарнах. Навчався у ЗОШ № 4 (нині ліцей), згодом вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, де здобув фах інженера-енергетика. Працював у ТОВ «Завод металевих виробів» в рідному місті, згодом — менеджером з логістики у Черкасах. Був спокійним, врівноваженим, надзвичайно добрим. Щиро любив футбол — захоплювався грою, переглядом матчів, командним духом. Та найбільше цінував своє рідне місто. Сарни були для нього місцем сили — за будь-якої нагоди він повертався сюди, додому, де були близькі, знайомі вулиці й теплі спогади.

З початком повномасштабної війни Артур не залишився осторонь. Із 2022 року активно долучався до волонтерської діяльності, допомагаючи тим, хто боронив Україну. А весною 2025 року свідомо прийняв рішення стати до лав Збройних сил України. Проходив службу у складі 151 окремої механізованої бригади на Харківському напрямку, виконуючи свій обов’язок відповідально та гідно.

На жаль, під час служби Захисник важко захворів. 1 лютого 2026 року Артур помер у лікарні внаслідок хвороби.

У Героя залишилися мама та брат, який нині також боронить Україну.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

 

Людина великого, доброго серця —
Артур Акопян, з міста Сарни.
І серце, велике Його, містом б’ється!
Найкраще! Улюблене! Гарне!
Навчався у школі, а згодом у Київ
до політехнічного вишу.
Фах «енергетика» Він там освоїв
Та, міста свого не залишив.
Артур врівноваженим був у житті.
Футбол любив, силу команди!
Беріг теплі спогади і золоті:
Якщо разом — нас не здолати!
Герої такі, від нас зовсім не йдуть!
Вони залишаються з нами!
Життя і здоровʼя до ніг покладуть...
Низький уклін брату і мамі.
Тамара Гнатюк