Олександр народився та все життя прожив у місті Сарни. Навчався у Сарненській ЗОШ №2, а професію механізатора меліоративних робіт здобув у ВПУ №22. Після цього проходив строкову військову службу.

У мирному житті Олександр був людиною праці, великої сили духу і щирого серця. Хоч за фахом був механізатором, справжнім його покликанням стало тренерство. Як тренер із греко-римської боротьби, він виховував молодь, передаючи не лише спортивні навички, а й силу характеру, дисципліну та віру в себе. Для учнів був наставником, для рідних — надійною опорою, для друзів — людиною, на яку можна покластися.

У 2014 році Олександр був активним учасником подій Майдану. Донька згадує: «І хоч мені тоді було лише 12 років, пам’ятаю, як він повертався додому вночі — змоклий, із запахом диму. Вони тоді робили “коктейлі Молотова”. Він уже тоді нас захищав. Тато був не просто батьком, а другом, опорою і підтримкою. Я могла розповісти йому все, і коли було важко — він вислуховував і давав слушні поради».

Коли настала найтяжча мить для країни, Олександр без вагань став до лав захисників України. У перші дні повномасштабного вторгнення — 27 лютого 2022 року — вступив до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А1590, де його знали під позивним «Жук». 28 вересня 2024 року був переведений до в/ч А4240.

Попри все пережите на війні, вдома він залишався спокійним і врівноваженим, оберігаючи рідних від тривог. Не скаржився, не говорив про біль, намагався бути опорою для сім’ї. Умів підтримати жартом, влучним словом, щирим: «Я поруч». Таким — добрим, відкритим, щирим і комунікабельним — його пам’ятатимуть усі, хто мав честь знати Олександра.
21 лютого 2025 року внаслідок скиду боєприпасу з ворожого БПЛА в районі населеного пункту Новеньке Сумської області Захисник зник безвісти. Майже рік родина жила між надією і тривогою, щодня чекаючи звістки, молячись і вірячи, що він повернеться додому. 3 лютого 2026 року родина отримала болюче підтвердження — Олександр Миколайович загинув, виконуючи бойове завдання.

У Героя залишилися донька, онучка та брат.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

За особисту мужність і самовідданість, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України згідно Указу Президента України солдат Олександр Жученя нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).