В’ячеслав народився у багатодітній родині у місті Сарни. Після закінчення школи обрав для себе мирну професію — вступив до Грицівського ВПУ-33 Хмельницької області, де здобув фах кухаря-кондитера. Він щиро любив свою справу, прагнув розвиватися та вдосконалюватися. Згодом переїхав до Рівного, де працював барменом у місцевих закладах харчування. Для нього це була не просто робота — це був простір творчості й живого спілкування, де він дарував людям радість, тепло та щирі емоції.

Повномасштабна війна змінила його шлях. З перших днів вторгнення В’ячеслав долучився до ТРО м. Рівне. У липні 2025 року вступив до лав Збройних Сил України, проходив службу у складі 225-го окремого штурмового полку. Виконував бойові завдання на передових позиціях. Серед побратимів мав позивний «Гламурний» — за охайність, впевненість і внутрішню гідність, яку зберігав навіть у найскладніших обставинах. Молодий, енергійний, сповнений планів і мрій. Він любив життя, цінував родину, поважав друзів. Був щирим, справедливим, турботливим сином і братом. Умів підтримати, підставити плече, знайти добре слово. Його усмішка зігрівала, а серце було відкритим для людей.

25 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в Сумській області солдат В’ячеслав Голишев загинув, боронячи державу від російського агресора.

У Героя залишилися батьки, п’ять братів та чотири сестри.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
 

У 27 років на захист країни.
У 27 років —навічно в строю!
Громада утратила гідного Сина,
Він Янголом став, за державу свою!
Герой Вʼячеслав народився у Сарнах,
обрав фах для серця, і щиро любив.
Умів створить настрій, де тихо і гарно.
У Рівному жив, місто це боронив.
Він був молодий! Він був сповнений планів!
Любив, цінував, поважав друзів всіх.
Свою Батьківщину звільнить від кайданів
«Гламурний», життя не жалівши хотів…
Лишилась в скорботі велика родина:
Сестрички з братами, Героя батьки…
Лишилася в скорботі уся Україна.
Лиш Памʼять, диктує сльозами рядки.
Тамара Гнатюк