У мирному житті Ігор був творчою та працьовитою людиною. Працював дизайнером інтер’єрів, займався сантехнічними та електромонтажними роботами, розробляв технічну документацію. Його знання і вміння допомагали створювати затишок у домівках, будувати простір для життя. Коли під час повномасштабної війни були зруйновані будинки на Чернігівщині, Ігор разом із волонтерами долучився до відбудови житла для постраждалих родин. Він не міг стояти осторонь чужого болю — завжди знаходив спосіб бути корисним.

У грудні 2022 року був призваний на військову службу до Сарненської військової частини, згодом переведений до 41-ї окремої танкової бригади, де служив навідником. Брав участь у бойових діях на Сумщині та на Курському напрямку. За мужність і відданість отримав статус учасника бойових дій.

Ігор був людиною честі, відповідальності та внутрішньої сили. Турботливий чоловік, люблячий батько, син і брат. Він будував — у мирному житті будинки й простір для людей, у воєнний час — міцність оборони держави.

24 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку Ігор зазнав поранення. Переніс три складні операції. Попри біль і виснаження, залишався вірним присязі та військовому обов’язку. Останнім місцем його служби була військова частина А4044, де обіймав посаду майстра по ремонту, технічного обслуговування, зберігання та експлуатацію озброєння і військової техніки. Його досвід і технічні знання були надзвичайно цінними для підрозділу.

13 лютого 2026 року серце Захисника зупинилося.

У Героя залишилися дружина, син, мама та брат — діючий військовослужбовець.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
 

Ігор був творчим та працьовитим,
дизайн інтерʼєру творив для людей.
Затишком, спокоєм щиро зігрітий,
світлом наповнений — мов Прометей.
Створював простори в різних умовах:
непросто талант мав, Він мав Божий Дар!
Коли ворог лютий будинки потворив
Герой, з волонтерами прийняв удар!
Згодом брав участь у бойових діях.
Досвід, знання Його допомогли!
Він був для держави —опора й надія…
Війни чорні руки на серце лягли…
В свої 38, ще міг довго жити,
І ще ощасливить людей багатьох.
З дружиною й мамою сина ростити.
Тепер, брат, триматиме зброю… за двох.
Тамара Гнатюк