Криницький Олексій Петрович, сарненчанин. Людина спокійної вдачі, врівноважений і щирий до людей. Після закінчення Сарненської школи №3 навчався у ВПУ №22-му. Відслужив строкову службу у Житомирі, а повернувшись додому працював різноробочим. Любив просте й справжнє життя: за першої нагоди йшов у ліс по гриби або на річку рибалити. У тиші природи знаходив спокій і відпочинок для душі.

Старший солдат Криницький Олексій мав позивний «Шабаш», служив старшим стрільцем-вогнеметником 1-го гірсько-штурмового відділення 128-Ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

На превеликий жаль, 27 лютого в одному з лікувальних закладів Запоріжжя, серце Воїна зупинилось. Війна вбиває не тільки кулями, вона вбиває нестачею сну, постійними стресами, поганим харчуванням...

У Героя залишилися два брати, один з яких нині також боронить Україну у лавах Збройних Сил та сестра.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

Знову звістка страшна для громади.
Забирає Героїв війна…
Хлопці, Воїни, мужні солдати
краю рідного захист —стіна.
Олексій був спокійної вдачі,
врівноваженим, щирим до всіх.
Вмів виконувати різні задачі,
Не боявся завдань надважких.
Він життя любив звичне і тихе:
йшов рибалить, чи в ліс по гриби.
А коли ворог сунув, як лихо —
Став на захист всього, що любив!
«Шабаш», старший солдат, гідний, вірний.
Стрілець вмілий, друг та побратим.
Біль у серці, нестерпний, постійний.
Приклад брату, що лишиться з ним…
Тамара Гнатюк