|
Шапірко Володимир
Володимирович
(солдат ЗСУ)
(24.09.1988 -17.05.2026)

|
 |
37-річний Володимир народився і виріс у
місті Сарни. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут
формувався його характер — щирий, відкритий до людей і
водночас твердий у своїх переконаннях. Навчався у
Сарненській школі №2, згодом здобув фах у ПТУ-21,
опанувавши спеціальності водія, слюсаря та електрика.
Працював охоронцем у Київській області.
Володимира знали як працьовиту й відповідальну людину,
яка сумлінно ставилася до будь-якої справи. Він любив
природу рідного краю, риболовлю, ліси та річки Полісся.
Цінував прості речі, родину, друзів і мирне життя.У
місті його добре знали під прізвиськом «Буханка» - як
просту, товариську та доброзичливу людину.
24 лютого 2022 року, у перший день
повномасштабного вторгнення, Володимир без вагань став
до лав добровольців, зробивши свідомий вибір — захищати
Україну та свій народ.Службу проходив у військовій
частині А0153. Із березня 2024 року виконував бойові
завдання у складі 116-ї окремої механізованої бригади на
Куп’янському напрямку. З вересня 2025 року продовжив
службу у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси
Довбуша, де боронив Україну на Покровському, а згодом —
на Сумському напрямку.Володимир виконував обов’язки
командира відділення та командира бойової машини у
розвідувальному підрозділі. Мав позивний «Шапероні».
Побратими знали його як мужнього воїна, надійного
товариша та відповідального командира. Його поважали за
витримку, рішучість і готовність підтримати у найважчі
моменти. |
За мужність і віддану службу Захисник був
нагороджений відзнакою «За сумлінну службу», а також відзнакою
«Хрест Воїна-Єгеря» І ступеня.
17 травня 2026 року солдат ВолодимирШапірко
загинув у Сумській області під час виконання бойового завдання.
У Героя залишилися мама, дві сестри та
племінники.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
Громада у жалобі знов сьогодні,
нестерпний біль упав, як чорний сніг.
Загинув Воїн — мужній «Шапероні» —
інакше жити Він ніяк не зміг.
Родився й проживав у місті Сарни,
тут формував характер щирий свій.
Його назвали друзі дуже гарно:
«Буханка», адже зовсім був простий.
Любив природу рідного Полісся.
Прості, звичайні речі цінував.
Коли ворожі руки потяглися,
Він впевнено на захист краю став!
Загинув Володимир за свободу
всієї України, усіх нас…
Хоробрий Син хороброго народу,
Героям Слава! Вічність — це їх час!
Тамара Гнатюк
|