|
Бородавка Віталій
Олександрович
(солдат ЗСУ)
(22.03.1986 - 10.06.2026)
|
 |
Віталій народився 22 березня 1986 року в
місті Сарни. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки,
навчався у Сарненській гімназії №3, де закладалися риси
характеру, які супроводжували його все життя —
наполегливість, відповідальність та прагнення до знань.
Обравши шлях юриста, Віталій невпинно працював над своїм
професійним розвитком. У 2008 році закінчив Відкритий
міжнародний університет розвитку людини «Україна» за
спеціальністю «Правознавство». Згодом продовжив навчання
у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті
імені академіка Степана Дем’янчука, де у 2014 році
здобув ступінь бакалавра, а у 2015 році отримав повну
вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».
Значну частину свого життя Віталій
присвятив роботі на підприємстві ПрАТ «Рівнеазот», де
зарекомендував себе як відповідальний, сумлінний та
професійний працівник. Освічений, розсудливий і
цілеспрямований, користувався повагою серед колег,
друзів та знайомих. Віталій мав загострене почуття
справедливості, вмів знаходити правильні рішення, був
людиною честі, гідності та доброго серця. Його цінували
за щирість, порядність, надійність і виваженість у
словах та вчинках. |
У травні 2025 року Захисник став до лав Збройних
Сил України. Служив у складі в/ч А7400 225-го окремого
штурмового полку оператором БПЛА відділення важких
логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем на
Харківському напрямку. Серед побратимів був відомий за позивним
«Юрист». Військову службу ніс гідно та віддано, залишаючись
надійним товаришем, мужнім Воїном і справжнім патріотом.
10 червня 2026 року серце солдата Віталія
Бородавка передчасно зупинилося. Його життєвий шлях був
прикладом працьовитості, відповідальності, постійного розвитку
та відданості своїй державі. Світла пам’ять про нього назавжди
залишиться в серцях усіх, хто його знав і поважав.
У Героя залишилися батьки, дві сестри та брат.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
|
 |
Віталій Олександрович із Сарн
віддав своє життя за Україну.
Скільки важких у Тебе ран,
громадо, що прощається із Сином…
Був завжди наполегливий і щирий,
в роботі та у прагненні до знань.
У гідну перемогу Правди вірив,
тож став на її захист, без вагань.
Весь шлях Його сумлінний, професійний.
Людина Честі. Щирий до усіх.
Із добрим серцем, повсякчас спокійний,
лишитись осторонь — ніяк не міг!
Військову службу ніс, був патріотом.
До спілкування мав хороший хист.
Герой хоробрий, для свого народу,
для побратимів — рідний їх «Юрист».
Тамара Гнатюк |
|
