Дударик
Ігор Валентинович
(головний сержант ЗСУ)
(13.10.1972 - 29.01.2023)
|
Народився Ігор в селі Сарни (нині м.Сарни). Був єдиним
сином у батьків. Батько Валентин Калістратович був
робітником. Мати, Марія Володимирівна – бібліотекар.
В 1979 р. пішов в 1кл. Сарненської ЗОШ № 3, а з 1981р.
по 1987р. навчався в ЗОШ №5 м.Сарни. Після закінчення
школи навчався в ВПУ №22 м.Сарни. Як і всі хлопці в
дитинстві любив техніку і спорт. Грав у волейбол. Хотів
бути військовим, тому від служби в армії не ухилявся. В
грудні 1990 р. був призваний в армію. Проходив службу з
грудня 1990 р. по січень 1992 р. в танкових військах на
Закарпатті. Повернувся зі служби у званні старшина.
Працював оператором на АЗС «Журавлина». Проживав по вул.
Шкільна. Був одружений, мав троє дітей: два сини та
донька; четверо онуків. Сини Володимир і Святослав та
зять Андрій в даний час на військовій службі в ЗСУ.
З 9 березня 2015 р. по 16
квітня 2016 р. був учасником бойових дій в зоні АТО,
командиром танка. |
З початком
повномасштабного вторгнення пішов до лав ЗСУ. З 31
березня 2022 р. по 29 січня 20023 р. ніс службу в зоні
активних бойових дій. Службу проходив біля м.Лиман на
Донеччині Мав звання головного сержанта. Там і
зупинилось серце героя 29 січня 2023 року, йому було 50
років.
У Героя залишилися мама,
дружина, донька та два сини. Похований на Алеї Героїв у
м.Сарни. |
|
|