|
Лінейчук
Андрій Миколайович
(солдат ЗСУ)
(29.11.1983 -
25.06.2026)
|
 |
Андрій народився 29 листопада 1983 року в
місті Сарни. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут
він знайшов вірних друзів, створив родину, працював і
будував плани на майбутнє. Після закінчення НВК
«Школа-колегіум» ім. Тараса Шевченка (нині ліцей
№1)здобув професію оператора електронно-обчислювальних
машин та автоматизованого робочого місця бухгалтера у
Сарненському ВПУ №22. Згодом продовжив навчання у Вищому
навчальному закладі «Відкритий міжнародний університет
розвитку людини «Україна».
Понад сімнадцять років свого життя Андрій
Миколайович присвятив рідному НВК Школа-колегіум», де
працював інженером-програмістом. Його знали як щиру,
доброзичливу та надзвичайно відповідальну людину.
Спокійний і врівноважений, він завжди був готовий прийти
на допомогу, підтримати словом і ділом. Із 2020 року
працював логістом вантажних перевезень. Найбільшою
цінністю для Андрія була його родина. Особливе місце в
його серці займала п’ятирічна донечка Маша - його
гордість, натхнення і найбільша любов. Усі його мрії та
сподівання були пов’язані з нею, адже саме донька була
сенсом його життя. |
11 квітня 2026 року Андрій став на захист
України, проходив службу на посаді старшого
стрільця-вогнеметника у 71-ій окремій аеромобільній бригаді та
виконував бойові завдання на Сумщині.
25 червня 2026 року під час виконання бойового
завдання на території Сумської області Захисник загинув у бою,
до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та
українському народові.
У Героя залишилися дружина, донька, мама та дві
сестри.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
Знов чорний біль прийшов у місто Сарни.
Війна забрала ще одне життя.
Холодний вітер, дощ, день важкий, хмарний,
коли гірки новини в дім летять.
Андрій навчився, будував майбутнє,
створив родину, гідно працював.
Його хоробре серце, скрізь присутнє —
Для кожного, хто знав і памʼятав.
Найбільша цінність — це була родина!
Донечка Маша, гордість і любов.
І, звісно, Його рідна Україна,
що було рідним — захищать пішов.
Жертовність і відвага, будуть гріти
громаду, найдорожчих, нас усіх…
В рідному місті вічно будуть жити
Безсмертний подвиг і привітний сміх.
Тамара Гнатюк
|
