|
Круглик Андрій Андрійович
(солдат ЗСУ)
(16.01.1997 -
25.07.2024)
|
 |
Андрій народився й виріс у місті Сарни,
де провів усе своє життя. Змалечку був непосидючим —
любив із вуличними хлопчаками поганяти у футбол, але
водночас завжди прагнув допомагати батькам по
господарству. Початкову освіту здобув у Сарненській СШР
І ступеня №5. Хлопчик мав хист до математики: попри юний
вік, у магазині міг вільно порахувати решту до копійки.
Згодом продовжив навчання в ліцеї №4.Професію
механізатора опанував у Сарненському СПТУ №21 (нині — ЗП(ПТ)О
«Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж»).
Тут Андрій зарекомендував себе як старанний учень і
надійний товариш. Після здобуття освіти деякий час
працював помічником кранівника на металобазі, а згодом —
у сфері торгівлі. Колеги та покупці щиро поважали й
любили його за добре серце та незмінно позитивний
настрій. Друзі згадують Андрія
як надзвичайно щиру й доброзичливу людину. У компанії
його тепло називали «Птахом», адже він завжди з’являвся
саме тоді, коли хтось найбільше потребував підтримки.
Він умів зігріти добрим словом, розрадити у важку
хвилину, подарувати усмішку та вселити віру в краще.
Андрій не проходив строкову військову
службу, проте в травні 2024 року без вагань став на
захист Батьківщини, доєднавшись до лав 47-ї окремої
механізованої бригади «Маґура». Служив на посаді
заступника командира бойової машини –
навідника-оператора. Побратими поважали його та знали за
позивним «Круглий». Він був мужнім Воїном, який сумлінно
виконував свій обов’язок, залишаючись до кінця вірним
військовій присязі та Україні. За короткий час підрозділ
перекинули на Донеччину для виконання бойових завдань.
|
25 липня 2024 року в районі населеного пункту
Євгенівка Покровського району Донецької області Андрій прийняв
свій останній бій під щільним вогнем ворога. Після цього
запеклого зіткнення зв'язок із Захисником та його побратимами
обірвався. Довгий час він вважався зниклим безвісти. Лише через
два роки підтвердилося найстрашніше — того трагічного дня Герой
загинув, навіки посівши місце у строю нескорених захисників
України.
«На жаль, війна забирає цвіт нашої нації. Наш
Андрійко міг би ще жити й жити: створити сім’ю, реалізувати
безліч планів, але не судилося… Для нас, рідних, він назавжди
залишиться люблячим сином, турботливим братом і найкращим
дядьком для своїх племінниць. Саме таким — світлим, щирим і
людяним — Андрій житиме у пам’яті всіх, хто його знав», — із
болем згадує мама.
У Героя залишилися мама, дві сестри та
племінниці.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
 |
Андрію Круглику було лиш двадцять сім,
Його дорога тільки почалася…
Добро і щирість розквітали в Нім,
в своїй родині, бачив справжнє щастя.
Героя в Сарнах називали «Птах» —
завжди зʼявлявся, коли був потрібний.
Зігріти добрим словом умів так,
що знову світ здавався друзям гідний!
Коли прийшла війна у рідний дім,
сміливі й молоді вже зброю взяли!
Ми не могли слова знаходить Їм —
а побратими, «Круглий» назвали…
Андрій, на жаль прийняв останній бій,
хоч вірили, а раптом буде жити…
І тато вже пішов в небесний рій,
щоб Сина — Воїна отам, в Раю зустріти.
Тамара Гнатюк |
|
