|
Сварицевич Василь Васильович
(солдат ЗСУ)
(10.06.1984 - 28.11.2022)
|
 |
Народився Василь в
м.Сарни, проживав по вул. Корнійчука (нині Свободи). З
1991 по 1999 рр. навчався у Сарненській ЗОШ №2 (нині
ліцеї №2). З 6-го класу почав активно займатися
теквон-до та в подальшому отримав чорний пояс з цього
виду спорту. По закінченню школи продовжив навчання у
Сарненському ВПУ №22 за спеціальністю – електрик.
Водночас здобув звання Майстра спорту України з тек
Вандо і розпочав тренувати бажаючих на базі училища.
Після закінчення училища, у
2002 році вступив до Рівненського державного
гуманітарного університету на педагогічний факультет,
так як своє майбутнє бачив у великому спорті і для цього
потрібна була вища освіта. Але довелося залишити
навчання в університеті після третього курсу, тому що
Василь одружився і щоб забезпечити дружину та двох
донечок почав їздити на заробітки. З 2013 по 2022 роки
працював охоронцем у Катеринівській виправній колонії.
Там же продовжував займатися спортом і відвідував різні
спортивні змагання та отримував нагороди. |
З початком повномасштабного
вторгнення 24.02.2022р. пішов добровільно до лав ЗСУ. Спочатку
після тренувальних занять на Тучинському полігоні направили
служити до Сарненської військової частини – відвозив техніку на
ремонт з передових від Бучі, Херсону, Донецька і тд. Пізніше
продовжив службу у 24-тій окремій механізованій бригаді імені
короля Данила (24 ОМБр, в/ч А0998) стрільцем комплексного
гранатомету.
Його підрозділ базувався поблизу
села Яковлівка Донецької області. Тут Василь Васильович і
загинув, 28 листопада 2022 року, від ураження осколками під час
артобстрілу.
У Героя залишилась мама, сестра,
брат та дві доньки.
Похований на Алеї Героїв у м.
Сарни.
Солдат Сварицевич Василь
Васильович посмертно нагороджений орденом «Хрест Героя» 22
вересня 2023 року.
«…Він наш Герой! Був сміливим, завзятим до нових справ та
починань, завжди приходив на допомогу друзям. Для молодшого
брата був наставником, опорою, вчителем, вірним другом, який
завжди готовий зрозуміти, дати пораду та допомогу. А той завжди
пишався своїм старшим братом, який навіки залишиться його Героєм.
Для старшої сестри був взірцем сміливості, рішучості та мужності.
Це важка втрата для донечок, це біль яка залишиться в наших
серцях назавжди… Слава Героям!»
(мама Ніна Миколаївна)
|
(показові виступи з вихованцями)
|
«Я поважав тебе, як вчителя, наставника, тренера і
друга. Я завжди мріяв про такого старшого брата як ти,
якого ніколи в мене не було. В тобі била ключем
впевненість, безстрашність і прагнення до подолання
власних бар’єрів. Я завжди впізнавав тебе в натовпі, і
спішив потиснути руку. Сильний, сміливий і вольовий - ти
був прикладом для десятків таких хлопців як я, що
приходили на тренування в пошуках наставника. Я
пам’ятатиму про тебе Васильович, і розказуватиму своєму
сину, яким ти був... Останній прощальний тобі уклін,
Сенсей.»
(Oleksandr Tsytsyura
пост із facebook) |
(Василь перший зліва) |
|
