Рибачок Тарас Володимирович

(солдат ЗСУ)

 (10.12.1995 - 28.05.2023)

Народився Тарас у м. Сарни, тут і проживав. З вересня 2002 року до червня 2013 року навчався у Сарненському НВК «Школа-колегіум» ім. Т.Г.Шевченка, де здобув повну середню освіту. З першого класу займався греко-римською боротьбою та виборював призові місця на змаганнях. У вільний час любив паяти мікросхеми з маленьких резисторів, чіпів і конденсаторів.  З вересня 2013 року навчався на денній формі навчання в Рівненському НУВГП на факультеті «Водного господарства», по спеціальності «Гідротехніка, водні ресурси». В 2015 році був переведений на заочну форму навчання цього ж університету. Після закінчення Рівненської академії патрульної поліції з  вересня 2020 року по серпень 2022 року працював поліцейським роти №5 з обслуговування міста Сарни Управління патрульної поліції Рівненської області.

13 грудня 2022 року не вагаючись став до лав ЗСУ. Був військовослужбовцем 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. За посадою – розвідник-навідник. Мав позивний Таро. У бою за Україну Тарас загинув 28 травня 2023 року в районі н. п. Іванівське Бахмутського району Донецької області. Йому було лише 27 років.

У Героя залишилися батьки: тато Володимир Іванович, військовослужбовець в/ч А0153, мама Надія Дмитрівна, провідний бібліотекар Сарненської центральної бібліотеки, молодший брат Святослав, курсант Одеської академії та молодша сестра Злата, учениця 8 класу Сарненського ліцею «Лідер».

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни. За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обовʼязку Указом Президента України солдата Рибачка Тараса Володимировича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

"Герой-захисник, воїн Збройних сил Тарас Володимирович Рибачок. Молодий красивий чоловік, гордість громади. Вища освіта, попереду було все життя. Натомість Тарас добровільно пішов захищати Батьківщину в складі героїчної 80-ї ДШБ. Тої бригади, в якій героїчно виконував свій обов’язок його батько Володимир. В армії про розвідників кажуть, що вони не помирають. Вони виходять за межу виконувати бойове завдання і назавжди залишаються там.

У скорботі сім’я. Сім’я, яка є взірцем не тільки для нашої громади, а й для всього українського народу. Батько Володимир — кіборг Донецького аеропорту, штаб-сержант ВЧ А0153, який сьогодні виховує молодих воїнів. Брат Святослав — курсант передвипускного курсу Одеської військової академії, майбутній офіцер. Мама Надія Дмитрівна — зразковий працівник Сарненської бібліотеки, яка не тільки виховала в любові до Батьківщини своїх дітей, а й виховує всю молодь Сарненського району". 

Розповідає про захисника Олександр Сварицевич, екскомандир військової частини А0153,

начальник відділу мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення Сарненської міської ради.