Шокот Вадим Русланович
(солдат ЗСУ)
(28.11.1989 - 07.06.2023)
|
Народився Вадим в
с.Чудель (нині Вирівська ТГ). Пізніше батьки переїхали
на проживання у м.Сарни: мама – Войтюк Галина Василівна,
вітчим – Войтюк Микола Олексійович (виховував героя із
дитинства).
Навчався Вадим в
Сарненському ліцеї №2, який закінчив у 2007 році. Далі
продовжив навчання у ВПУ № 22 (муляр, штукатур, маляр),
яке закінчив у 2008 році. У дитинстві дуже любив
автомобілі і збирав колекції модельок машин.
До війни працював у
польській логістичній компанії, був водієм міжнародних
перевезень, побував у багатьох країнах світу. Вадим в
армії не служив, однак 25-го лютого він не вагаючись
пішов у територіальну оборону і прийняв присягу на
вірність Україні. У складі 60 батальйону «Поліські вовки»
104 бригади в/ч А7072 вирушив захищати східні рубежі
країни. Вадим Шокот був нагороджений 09.01.2023 року
нагрудним знаком Командувача об’єднаних сил ЗСУ «За
службу та звитягу» ІІ ст. |
Загинув воїн 7 червня 2023
року, від артобстрілу на Донеччині в районі н.п. Дачне,
захищаючи територіальну цілісність та незалежність України. У
Героя залишилися батьки, сестра,
дружина, син та донька.
Похований на Алеї Героїв у
м.Сарни.
За особисту мужність і самовіддані дії,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, вірність військовій присязі, Указом
Президента України від 16 липня 2024 року, солдата Шокота Вадима
Руслановича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
|