Бортнік Олександр Сергійович

Бортнік Олександр Сергійович

(сержант ЗСУ)

(15.02.1983 – 02.07.2023)

Народився Олександр у м.Сарни та був першою дитиною у сім’ї Сергія Миколайовича та Раїси Омелянівни. Пізніше, у Бортніків народилася ще донька. Олександр, закінчивши 9 класів Сарненської ЗОШ №2 (нині ліцей №2), продовжив навчання у ВПУ№22 за фахом «автомеханік». Під час навчання в училищі почав активно займатися спортом – баскетболом та текван-до (мав коричневий пояс), любив плавання. По закінченню училища, продовжив заочно здобувати знання у Національному університеті водного господарства та природокористування за фахом «інженер-механік автомобільного транспорту». З 2002 по 2004 роки проходив строкову віськову службу у складі внутрішніх військ у м.Сімферопіль (АР Крим). По тому, деякий час працював водієм у приватних підприємців.

Олександр був справжній патріот, мотивований воїн, який усе життя віддав служінню країні та вихованню патріотичної молоді. Про себе іноді говорив: «Я народився, щоб жити й померти за Україну…». Він вів патріотичний гурток козацьких бойових мистецтв «Бойовий гопак» при НВК «Школа колегіум» ім.Т.Г.Шевченка. Згадує його учень Сергій – «Пан Олександр був дуже чудовою людиною та тренером.

Він завжди був радий навчити чомусь новому. Міг вислухати та допомогти. Дуже любив дітей та проводив з ними більшість свого часу. Він пишався своєю працею та ще більше Україною».

«Він був людиною совісті» - говорить про нього його знайома Аня.
Олександр дуже любив подорожувати. Декілька разів піднімався на Говерлу. Для своїх вихованців неодноразово організовував поїздки на Хортицю та у Берестечко. Для цих поїздок за власні кошти придбав авто. Дуже багато читав історичної літератури, міг дискутувати на будь які теми з історії України. Любив рідну мову, знав багато українських пісень, ніколи не пропускав можливості відвідати концерти українських виконавців у Рівном.

Національно-патріотичні погляди відстоював на Майдані. Захищав територіальну цілісність України з 2014 року - два рази проходив контракту службу в АТО/ООС за що був нагороджений грамотами та відзнаками за сумлінну службу.

З початком повномасштабного вторгнення, ще 25 лютого 2022 року пішов добровольцем захищати країну. Спочатку служив у 130-му окремому розвідувальному батальйоні м.Дубно. Пізніше, служив сержантом у в/ч А7788 десантно-штурмових військ Збройних сил України. Став командиром розвідувального відділення 78-го полку спеціального призначення «Ґерць», мав позивний Хорт. За успішне виконання бойових завдань був неодноразово нагороджений нагородами та відзнаками.

2 липня 2023 року, під час виконання бойового завдання, біля населеного пункту Мала Токмачка, Запорізької області Олександр Бортнік віддав життя за свободу і незалежність України. Герой щиро до останнього подиху любив свою Україну і смерть за неї прийняв гідно. Віддати шану Герою зібрались не тільки місцеві жителі, а також його бойові побратими.
У Героя залишилися батьки та сестра. Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

«Війна була його життям. Він народився в пікселі й ненавидів усе російське. Був справжнім патріотом. Організовував самотужки гуртки національно-патріотичного виховання для дітей. Сказати, що це втрата для України — не сказати нічого. Сашко пішов воювати за ідею і воєдино злився з військом» — розповідають про загиблого захисника його друзі.

«Більшість з вас знали його як Олександра. Ми ж знали його як друга Хорта, — розповідає представник полку «Ґерць». — Це була людина, яка завжди з честю несла свій шеврон, прапор і зі зброєю йшла в бій. Сьогодні тут присутні його бойові побратими, які пліч-о-пліч виконували бойові завдання на одному з найвідповідальніших ділянок фронту.

Хорт був тим бійцем, який вмів заряджати людей поруч з собою, який був душею компанії. Всі в підрозділі пам’ятатимуть його як дуже крутого, сильного та вмотивованого бійця. Штурмовики відгукувались про те, як професійно Хорт, як розвідник, заводив їх на позиції. Служити з такою людиною — це завжди честь».