«…Ярослава Куришка любили всі без
винятку. Хто хоча б трохи знав його, підтвердить мої
слова, – пригадує вчитель
ліцею – Дуже порядний був,
прислужував у новозбудованому в 2009 році
Свято-Василівському храмі в рідному селі, де батько його
трудився старостою. Компанійський і веселий, одразу став
душею ліцейського колективу, завжди підтримував друзів.
Був щедрим і водночас відповідальним за тих, хто поряд…»
«Мені без тебе бути чи не бути…
Душа питає…Що я їй скажу…?
Хіба ж її я зможу обманути,
Що ти став спомином…А я тебе люблю..
Ніколи я війну цю не пробачу..
Убивць твоїх довіку не прощу…
За те ,що більш тебе я не побачу..
Не поцілую…І не обійму…
Без тебе я не я…Та обіцяю…
За тебе будуть мої молитви…
Я серце підлікую…залатаю..
За тебе житиму …Як мріяв жити ти…»
Сестра Ірина |