Смик Дмитро Олександрович

Смик Дмитро Олександрович

(старший солдат ЗСУ)

(19.06.2002 - 31.08.2022)

Народився Дмитро у м. Сарни, проживав по вул. Технічна. Навчався у Сарненському ліцеї №2. Після закінчення 9-го класу, навчався у Олевському професійному ліцеї де здобув професію столяра-паркетника.

У свої 18 років Дмитро пішов на контрактну службу та 1 березня 2021 року прийняв присягу на вірність народу України. Військову підготовку проходив у Навчальному центрі Десна, Чернігівської обл., після чого був зарахований до 24-ї ОМБР 1-й механізований батальйон 2-га рота, на посаду «старший солдат (старший стрілець)». Був учасником АТО. За сумлінну службу нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».

З початком повномасштабного вторгнення Дмитро не вагаючись став на захист Батьківщини. Його з побратимами було направлено в с. Золоте, Луганської області, тримати рубежі.

Був випадок, під час виконання бойвого завдання, Дмитро побачив в далековид, що наближається ворожа ДРГ «вагнерівців», він без зайвих вагань, взявся за кулемет і почав відстрілювати ворога, тоді вдалося взяти двох полонених та врятувати побратимів.

Після доукомплектації 24-ї ОМБР їх направили на Миколаївський напрямок. Відомо, що першу лінію оборони ворога було відтіснено на другу під Миколаєвом. Також виконував бойові завдання під Бахмутом та від Лисичанська до Миколаєва майже по всій лінії фронту. А загалом, багато хлопець не розповідав батькам, щоб не хвилювались. Перебуваючи у зонах активних бойових дій, Дмитро ніколи не скаржився, що йому важко, незважаючи на свій молодий вік. Був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох. Побратими говорили про Дмитра, що така людина зустрічається вкрай рідко.

Загинув 20-річний Дмитро Смик старший солдат, (старший стрілець) 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила, 31 серпня 2022 року в районі населеного пункту Любомирівка Миколаївської області, під час ворожого артилерійського обстрілу. Дмитро відважно виконав свій обов’язок Громадянина України і до останнього був вірний своїм побратимам та державі, був нескорений та сильний духом, щирою та доброю людиною. Віддав він своє життя за мир і спокій неньки України, хоч мав багато планів на майбутнє.

У Героя залишились батьки та двоє молодших братів.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

За особисту мужність і самовідданість, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України згідно Указу Прездента України №743/2023 старшого солдата Смика Дмитра Олександровича нагороджено Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та Орденом «Хрест Героя» (№0732 від 21.12.23) від Громадської спілки Всеукраїнського об’єднання «Ми Українці» (посмертно).