Гаврильчик Олександр Миколайович

Гаврильчик Олександр Миколайович
(солдат ЗСУ)

(03.11.0981 – 19.02.2024)

Олександр народився та проживав у місті Сарни. Від свого народження і до вересня 1991 року проживав по вул. Калініна (нині вул. Старицького). А з вересня 1991 року проживав по вул. Технічна. Після закінчення Сарненської загальноосвітньої школи № 2 (нині ліцей) у 1997 році, навчався професії бухгалтера у ВПУ№22 м. Сарни, де здобув свій перший диплом кваліфікованого працівника.

Відразу після закінчення училища, з 23 травня 2000 року по 10 жовтня 2001 року Олександр проходив строкову військову службу. Служив у прикордонних військах, як оператор радіолокаційних станцій спостереження за ближньоповітряною та надводною обстановкою. Після закінчення служби здобував вищу освіту на базі Рівненської філії Європейського університету. Де 24 лютого 2007 року за рішенням державної екзаменаційної комісії спочатку здобув базову вищу освіту, за напрямом підготовки "Економіка і підприємництво" та кваліфікацію бакалавра з обліку і аудиту. А менш ніж за рік, 18 лютого 2008 року отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобув кваліфікацію спеціаліста з обліку і аудиту.

Ще під час навчання у університеті Олександр розпочав свою трудову діяльність, аби мати можливість самостійно оплачувати своє навчання та допомагати родині. Спочатку йому довелось попрацювати оператором АЗС у компанії «Сервіс-Петроль». Згодом змінив місце роботи і працював продавцем-консультантом у магазині «Світ електроніки» у м. Сарни. Після чого вирішив змінити напрям своєї професійної діяльності і почав працювати по спеціальності слюсар-сантехнік.

Незадовго до початку повномасштабної війни, Олександр зареєстрував власну справу – займався встановленням систем опалення, монтажем кондиціонерів, сантехнічними роботами. Саня, так називали його друзі та військові побратими, а рідні називали його поміж собою Шурик. Він дуже любив свою державу і рідне місто. Герой був надзвичайно сміливим, справедливим та відповідальним. Це був чесний хлопець та життєлюб. Сам він про себе іноді жартома казав: «Я людина широких поглядів», а близькі знали його як людину широкої душі. Любив рибалити і майструвати різні вироби з металу та дерева. Він не боявся ніякої роботи, а в допомозі людям був безвідмовним.

Родина з болем згадує: «Він добровільно пішов до призовного пункту відразу після нападу ворога, на другий день після початку повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року». Враховуючи досвід строкової військової служби, Олександра відразу зарахували до спискового складу військовослужбовців 60-го батальйону «Поліські вовки» 104-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Спочатку Олександр був на посаді кулеметника роти вогневої підтримки, а згодом, після проходження навчання на військовому полігоні, вже займав посаду оператора протитанкового відділення.

Солдат Олександр Гаврильчик ніс службу чесно, та віддано. За відповідальне ставлення, зразкове виконання службових обов’язків та з нагоди Дня незалежності України, 24 серпня 2023 року був відзначений командиром частини.

Останній бій Олександр Гаврильчик прийняв 19 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Табаївка Куп’янського району, Харківської області. 25 лютого 2024 року, рівно через два роки, коли пішов до війська, Герой повернувся додому, на щиті. Від цього дня Йому навіки 42.

У Героя залишилися батьки, старша сестра та молодший брат.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.