Лисенко Василь Володимирович
(солдат
ЗСУ)
(01.11.1983 –
17.03.2024)
|
Народився Василь у селищі Степань, а у
1985 році родина переїхала у м.Сарни. Так склалися
життєві обставини, що Василь з братом та батьком
переїхали у м.Комсомольськ-на-Амурі (росія). Там він
навчався в місцевій початковій школі. Але з розпадом
СРСР, батько з синами знову повертається в Україну в
м.Сєвєродонецьк. Тут Василь продовжує навчання у ЗОШ№1.
З 1998 по 2000 роки навчався у Дубенському ПТУ (нині ДНЗ
"Дубенське вище художнє професійно-технічне училище") за
спеціальністю різьбяр по дереву. Після завершення
навчання Василь повертається на проживання у м.Сарни, де
займається улюбленою справою та час від часу їздить на
заробітки. Був завзятим майстром на всі руки: міг і
плитку положити, і шпаклівку зробити, і виконував різні
роботи по дереву.
У 2002 році Василь познайомився з
майбутньою дружиною Людмилою. Згодом у них народилася
донька Владислава. У мирному житті він любив грати на
гітарі та баяні, збирати гриби, також захоплювався
плаванням. Був глибоко віруючою людиною та патріотом
свої країни. |
У листопаді 2023 року Василь Лисенко добровільно
мобілізувався до лав 33-ї окремої механізованої бригади в/ч
А4447. Бойові завдання солдат виконував на Донеччині. Мав
позивний «Четвертий».
01 березня мав осколкове поранення в ногу. Але після нетривалого
лікування знову повернувся до виконання військового обов’язку.
17 березня 2024 року, в ході ведення бойових дій
поблизу н.п. Победа Донецької, ворог обірвав життя Захисника.
Василь назавжди залишиться в серцях рідних та близьких таким, як
він був – доброзичливим, усміхненим, чесним, порядним,
відповідальним, справжнім патріотом України.
У Героя залишилися дружина, донька, брати Віталій
і Руслан — останній з березня 2022 року захищає нашу країну.
Похований на Алеї Героїв м. Сарни.
|