Магрело Петро Петрович

Магрело Петро Петрович

(солдат ЗСУ)

(12.07.1973 - 09.05.2024)

Народився Петро Петрович 12 липня 1973 року у м.Сарни Рівненської області. З дитинства любив рибалити. У 1988 році закінчив Сарненську середню школу №3 та здобув неповну середню освіту. З 1988 по 1991 роки навчався у Сарненському ПТУ-22 (нині ВПУ-22) де здобув спеціальність «тракторист-машиніст». По завершенню навчання одразу влаштувався на Сарненський ремонтно-механічний завод на посаду слюсаря з ремонту двигунів 1-го розряду. Але невдовзі був звільнений, у зв’язку з призовом на військову строкову службу (1991-1994).

В період з 1994 по 2009 роки працював у УМВС України, служив в органах внутрішніх справ лінійного відділення м.Сарни Львівської залізниці. Згодом одружився. З дружиною Вітою Володимирівною виховували доньку та сина.

У 2008 році Петро Петрович закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. З 2009 році, за станом здоров’ям, був вимушений піти на пенсію. В той час, маючи більше вільного часу, любив майструвати різні дрібнички.

З 01.03.2024 року проходив військову службу за мобілізацією осіб рядового складу у військовій частині А0153 на посаді навідника І-го взводу роти охорони. Пізніше був переведений до військової частини А4722 у 116-у окрему механізовану бригаду І-ї механізованої роти І-го взводу І-го відділення на посаду стрілець-оператор. Від друзів отримав позивний «Батя».

Петро Петрович – це людина-позитив, живчик будь-якої компанії. Був життєрадісним, веселим, завжди позитивно-емоційним, цілеспрямованим, прямолінійним, простим та відвертим. В будь-який момент, будь-коли вмів згуртувати людей, вмів розрядити негативну обстановку, підняти настрій колективу та самооцінку у співрозмовників. Мав багато друзів.

Він дуже любив життя. А понад життя любив родину. Був хорошим сім’янином, люблячим батьком і сином. Цінував щирість, відданість та правду.

Виконуючи бойове завдання на Купʼянському напрямку, 9 травня 2024 року, ворог безжально обірвав життя військовослужбовця.

У Героя залишилися мама, брат, дружина, донька та син.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відповідно до Указу Президента України у січні 2025 року, орденом «За мужність» III ступеня нагороджено солдата Магрела Петра Петровича (посмертно).