Жабчик Олександр Анатолійович
(солдат НГУ)
(20.04.1984 - 15.06.2024)
|
Народився Олександр у м.Сарни, тут і
проживав. З 1990 по 1999 роки навчався у
ЗОШ №6 (нині гімназія №6). Крім нього в
родині Жабчиків зростало ще чотири сестри, які
обожнювали братика та багато часу проводили разом. Але
коли йому ледь виповнилось 11 років раптово померла мама
і його виховання лягло виключно на сестер. З дитинства
Сашко захоплювався технікою та її ремонтом і після
закінчення дев’ятирічки продовжив навчання у ДПТНЗ «Сарненський
професійний аграрний ліцей». Здобувши освіту він
влаштувався працювати у в/ч А0153 слюсарем-ремонтником
цеху стрілецької зброї та артилерійського цеху.
Строкової служби не проходив.
Згодом Олександр одружився. З дружиною
виховували троє діток: двох синів та доньку. Для кращого
забезпечення багатодітної родини, з 06.10.2019 року, за
контрактом служив в АТО/ООС. Службу проходив у в/ч А
1556 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської
бригади на посаді старшого навідника. Брав участь в
бойових діях на території Донецької області.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни». |
Після повномасштабного вторгнення
Олександр продовжив захищати країну в лавах Національної
Гвардії України в/ч А3045. Служив солдатом стрілецької
роти 5-го окремого батальйону охорони особливо важливих
державних об’єктів. Був снайпером 2-ї категорії. Мав
позивний «Живчик».
На жаль, 15 червня 2024 року поблизу села
Сварині Сарненського району, повертаючись зі служби,
солдат Олександр Жабчик потрапив у ДТП. Від отриманих
травм Воїн помер у лікарні.
Мужній, справедливий, відважний Олександр Анатолійович
був турботливим батьком та люблячим чоловіком, найкращим
братом, вірним другом. Родинний зв’язок з сестрами був у
Олександра впродовж всього його життя. Вже в дорослому
віці для них він був чоловічою опорою та підтримкою,
якої нині дуже не вистачає, згадують сестри.
У Героя залишились дружина, сини, донька
та сестри.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
|