Боровик
Сергій Васильович
(солдат ЗСУ)
(24.04.1989 –
14.10.2024)

 |
Народився Сергій в м.Сарни, тут і
проживав. Навчався у ЗОШ № 2 (нині ліцей № 2), але повну
загальну середню освіту здобув у 2006 році Сокальській
загальноосвітній санаторній школі-інтернат І-ІІІ
ступенів для дітей хворих на сколіоз ім.Т.Г. Шевченка. З
дитинства цікавився технікою та будівництвом, тому після
закінчення школи продовжив навчання у ВПУ №22 м.Сарни за
спеціальністю муляр, штукатур, маляр. Працював у
дорожній службі. Згодом одружився, разом з дружиною
виховували доньку. Він був надзвичайно веселим і
товариським, мав багато друзів, був люблячим сім’янином
та найкращим братом.
27 липня 2024 року Сергій Васильович був
призваний до лав ЗСУ. Спочатку службу проходив на
Тучинському полігоні. Далі служив у військовій частині
А1008, 14 ОМБР ім. князя Романа Великого, мав позивний
«Гриб».
14 жовтня 2024 року, виконуючи бойове
завдання поблизу села Петропавлівка, Куп’янського
району, Харківської області Захисник загинув.
У Героя залишилася дружина, донька та
брат теж військовослужбовець.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
|
За особисту мужність і самовіддані дії,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної
цілісності України, вірність військовій присязі, відповідно до
Указу Президента України у травні 2025 року, орденом «За
мужність» III ступеня нагороджено солдата Сергія Боровика
(посмертно).

 |