Веремейчук Олег Олександрович

Веремейчук Олег Олександрович
(солдат ЗСУ)

(02.01.1969 – 21.10.2024)

Народився Олег на березі Азовського моря в м. Маріуполь Донецької області. Проживав з батьками та сестрою. В дитячі роки відвідував місцевий садочок «Сонечко». З 1976 по 1984 роки навчався в ЗОШ №61 м.Маріуполь. Під час навчання в школі приймав участь в шкільних олімпіадах, виконував обов’язки старости класу. Був творчою людиною: захоплювався малюванням, займався підготовкою шкільної газети. Відвідував спорткомплекс «Азовсталь» та активно займався футболом.

У 1984 році Олег вступив на навчання до Маріупольського будівельного технікуму, де отримав спеціальність «будівництво та експлуатація будівель та споруд». Любив малювати портрети, шаржі, карикатури, також оформлював стінгазети.

Після закінчення технікуму, у вересні 1987 року, був призваний на строкову військову службу, яку проходив 2 роки в учбовому центрі "Десна", а пізніше, за контрактом, в Угорщині та східній Німеччині. Після завершення служби повернувся в рідне місто Маріуполь де почав працювати на металургійному заводі «Азовсталь». Згодом одружився, народилося двоє дітей – донька Аня та син Ярослав.

Після російського вторгнення Олег Олександрович, був змушений разом з сім’єю, покинути рідне місто та переїхати на Рівненщину у м.Сарни. Тут займався заготівлею та переробкою деревини, надавав послуги з будівництва та ремонту житла.

У червні 2024 року Олег Веремейчук був мобілізований до лав ЗСУ. Після проходження військової підготовки був зарахований до 65-ї окремої механізованої бригади, яка входить до складу Сухопутніх військ Збройних сил України та героїчно тримає фронт з 1 серпня 2022 року на Запорізькому напрямку.

21 жовтня 2024 року, солдат Веремейчук Олег Олександрович загинув, під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Разом з побратимами тримав оборону, не даючи ворогу просунутися вглиб України.

Турботливий, відповідальний, щирий і натхненний – таким він назавжди залишиться в пам’яті рідних і друзів.

Він ніколи не скаржився, до останнього виконував свій обов’язок. Олег Олександрович – приклад незламності духу наших воїнів. Вічна пам’ять та слава Герою!

У Героя залишились батьки, сестра, донька та син.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.