Качинський Дмитро Юрійович

Качинський Дмитро Юрійович
(солдат ЗСУ)

(31.08.1987 - 08.11.2024)

Народився Дмитро 31 серпня 1987 року у м.Сарни. Ріс допитливим, життєрадісним, добрим, спритним та веселим хлопчиком. Його цікавило все: чому травичка зелена, як пташка літає, чому дощик іде? Безліч запитань, тільки встигай відповідати. Завжди був відповідальним і по-дитячому серйозним. Відвідував садочок, а згодом пішов до першого класу Сарненської ЗОШ №2 (нині ліцей). Після закінчення школи Дмитро вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, згодом була строкова служба в армії.

В 2010 році Дмитро одружився, а в 2012 народився його первісток – Артемчик, який як дві краплі води схожий на тата. Все в житті складалося добре, працював в Управлінні ветеринарної служби, службі таксі. Захоплювався технікою, любив подорожувати, писав вірші, любив життя, був веселим, і як кажуть у народі - «душа колективу».

На початку АТО, у 2015 році, Дмитро був мобілізований та пішов захищати рідну землю від ворога. Після бойового злагодження, розвідник-далекомірник Качинський Дмитро Юрійович воював у складі 57 ОМПБ на Донецькому напрямку. Через спритність, швидкість, вміння бути непоміченими, їх військовий підрозділ називали «Гадюками».

Дмитро часто відмічав, що розвідники і мають такими бути. Підступний ворог нищив наші землі, але українські воїни давали гідну відсіч. В 2015 році був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», а в 2016 році, указом Президента України від 17 лютого 2016 року №53/2016, був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції».

В 2016 році був демобілізований, продовжив працювати в службі таксі. Колеги по роботі пам’ятають його, як людину, яка мала свою власну позицію та завжди відстоювала справедливість та порядність. В 2017 році в Дмитра народився син Назар. Тато завжди знаходив можливість та час, щоб побути зі своїми синами, виховував з них справжніх чоловіків.

На початку повномасштабного вторгнення, Дмитро добровольцем пішов до військомату та знову взяв до рук зброю для захисту Вітчизни. Він казав: «Мамо, я повинен піти захищати свою рідну землю, щоб вони не прийшли в моє рідне місто!» Спочатку служив в роті охорони Сарненського РТЦК СП. Потім було навчання в Словаччині, а згодом в складі 117 Окремої Важкої Механізованої Бригади, 9 Механізованої Бригади, 3 Механізованого батальйону, воював на Запорізькому напрямку, служив на посаді головного сержанта 2 Механізованого взводу, мав позивний «Гадюка» ( на згадку про участь в АТО). Був хорошим командиром, для кожного воїна знаходив слова підтримки, оберігав, захищав, підтримував кожного з них.

02 вересня 2023 року в районі населеного пункту Вербове Запорізької області, під час виконання бойового завдання, в складі сил та засобів 10 АК ОСУВ «Таврія», внаслідок мінометного обстрілу противника, сержант Качинський Дмитро Юрійович, отримав тяжке поранення. Противник накрив наших воїнів шквальним вогнем, багато було поранених та загиблих хлопців, їх потрібно було винести з поля бою і саме під час порятунку наших воїнів, Дмитро отримав поранення. Після поранення переніс багато операцій, лікувався в госпіталях Запоріжжя, Дніпра, Івано-Франківська. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України генерала В.Ф. Залужного від 23.10.2023 року № 2478, Качинський Дмитро Юрійович відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».

Внаслідок тяжкого поранення та набутих хвороб, 8 листопада 2024 року, солдат Дмитро Качинський помер.

У Героя залишилися батьки, сестра, дружина та двоє синів.

Похований на Алеї Героїв у м. Сарни.