|
Зембіцький Роман Вікторович
(солдат ЗСУ)
(15.03.1984 – 23.04.2026)

|
 |
Роман
народився 15 березня 1984 року в місті Первомайськ
Луганської області. Після школи здобув професію у
Первомайському ПТУ-39 — працював пічником-штукатуром. У
мирному житті був людиною праці: відповідальним,
витривалим, щирим і життєрадісним. Його знали як того,
хто не уникав труднощів, умів підтримати і завжди
доводив справи до кінця.
Війна
змусила родину неодноразово залишати дім. У 2014 році
вони переїхали до Лисичанська, а з початком
повномасштабного вторгнення — знову вирушили в дорогу,
повернувшись на батьківщину батька Романа у село Велике
Вербче. Тут сім’я розпочала нове життя. Роман не
залишився осторонь — добровільно став до лав Збройних
сил України.
19
червня 2022 року його було призвано на військову службу.
Служив оператором безпілотних літальних апаратів
інженерно-саперного відділення інженерно-саперного
взводу мотопіхотного батальйону військової частини
А1376. Вірний присязі, мужній і надійний, він гідно
виконував свій обов’язок, користувався повагою серед
побратимів. |
|
14
квітня 2026 року під час виконання бойового завдання
Роман отримав тяжкі поранення. 23 квітня 2026 року його
життя обірвалося.
У
Героя залишилися батьки, сестра та племінник.
Похований на місцевому кладовищі у с.Велике Вербче.
Велике Вербче проведе Героя,
котрий життя віддав за рідний дім.
Роман узяв до рук сміливо зброю,
за отчий край, що став Йому Святим!
Весною народився, в Первомайську.
Отримав там освіту і свій шлях.
Та, лютий ворог скинув свою маску —
і змусив залишити рідний дах.
У мирному житті — людина праці!
Завжди доводив справи до кінця.
Не залишив країну в чорній мряці…
Без страху до вогню і до свинця.
Надійний Воїн. Серед побратимів
повагу заслужив, що буде жить!
Між Янголів тепер і Херувимів,
Про Нього вічна пам’ять хай звучить!
Тамара Гнатюк |
 |