Давидюк Сергій Миколайович
(солдат ЗСУ)
(07.05.1986 - 13.01.2023)
|
Народився Сергій 7 травня
1986 року в с,Велике Вербче у багатодітній сім'ї. Коли
Сергію виповнилося дев’ять років помер батько і мати
сама виховувала п’ятеро дітей – три доньки та два сини.
Навчався у Великовербченській ЗОШ. Згодом проходив
строкову військову службу. Після служби поїхав
погостювати до старшого брата на Житомирщину де зустрів
свою майбутню дружину Наталю. Одружився у 2009 року та
разом з дружиною народили та виховали двоє дітей.
Проживали в селі Сліпчиці Житомирської області. Сергій
був дуже доброю людиною та хорошим другом, дуже любив
свою сім'ю та всю родину.
У вересні 2022 року Сергій
Миколайович добровольцем став до лав ЗСУ. Служив
навідником 77-ї окремої аеромобільної бригади
десантно-штурмових військ.
Солдат Сергій Давидюк
загинув 13 січня 2023 року, під час виконання бойового
завдання, внаслідок артобстрілу біля м.Соледар Донецької
області.
У Героя залишилися мама,
брат, сестри, дружина та двоє дітей. |
Похований на кладовищі у рідному
с. Велике Вербче.
У грудні 2023 року за особисту
мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та
територіальної цілісності України, самовіддане виконання
військового обовʼязку Указом Президента України солдата Давидюка
Сергія Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» III
ступеня (посмертно).
|