Куліш Михайло Петрович
(старший солдат ЗСУ)
09.03.1987 – 19.07.2024
|
Народився Михайло 9 березня 1987 року в
с.Велике Вербче. Батьки виростили та виховали троє дітей
– дві доньки та сина. У 2004 році Михайло закінчив
Великовербченську ЗОШ І-ІІІ ст. (нині ліцей). Далі
продовжив навчання у Костопільському технічному коледжі,
де здобув фах столяра. Згодом відслужив строкову
військову службу, був зв’язковим. Після звільнення з
армії працював у м.Костопіль на ПП з виготовлення
пам’ятників. У 2009 році Михайло одружився, з дружиною
Оксаною виховували двох доньок. Щирий, доброзичливий,
чуйний, сміливий, найкращий син, чоловік та татусь.
Працьовитий у господарстві, не цурався будь-якої роботи
все, за що він брався, виконував на відмінно. Дуже любив
котів та собак.
Тривалий час Михайло Петрович їздив на
заробітки. Повномасштабне вторгнення зустрів на роботі у
Польщі. Тоді він не вагаючись, повернувся на Батьківщину
та у вересні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ.
Службу проходив у 128-ій окремій гірсько-штурмовій
бригаді. Бойові завдання Михайло виконував і на Донбасі,
і на Запорізькому напрямку. Були моменти що він із
завдань не виходив по декілька тижнів. Ворог впритул
наближався до позицій. |
В боях отримав тяжке поранення та контузію, але
після нетривалого лікування знову повернувся до побратимів. 18
липня він востаннє розмовляв з дружиною, йдучи на виконання
бойового завдання. А на наступний день, 19 липня 2024 року на
Запорізькому напрямку, ворог безжально обірвав життя Захисника.
Смерть Михайла стала непоправною втратою для
родини, друзів та побратимів, яких він так віддано захищав.
У Героя залишилися мама, сестри, дружина та дві
доньки.
Похований на кладовищі у рідному селі Велике
Вербче.
|