Шунькевич Василь Григорович

Шунькевич Василь Григорович
(сержант ЗСУ)

(03.08.1974 – 14.01.2023)

Народився Василь та усе життя прожив у селі Білятичі. Був наймолодшим із трьох дітей в працьовитій сім’ї Григорія та Одарки Шунькевичів. У дитинстві, як і більшість хлопчаків, любив грати у футбол, ловити рибу а також обожнював збирати у лісі гриби і ягоди. Після закінчення місцевої школи Василь вступив до СПТУ №21 в місті Сарни (нині ЗП(ПТ)О "Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж"). Згодом була армія, служив в Луганську. Мав звання сержант ВДВ. Після служби, Василь ще трохи служив у військовій частині м.Сарни. Деякий час, працював різноробочим в своєму рідному селі, також їздив на заробітки до Києва та Одеси. Він ніколи не цурався будь якої роботи.

Згодом Василь Григорович одружився. Сім’я жила, працювала, виховувала трьох діток – сина та дві доньки. Як міг Василь старався для найрідніших. «Тато часто привозив хороші подарунки з Києва та Одеси – ділиться спогадом найменша донька Олена – хотів, щоб все було у його сина та донечок-пташенят. Василь Григорович, як і його батько любив називати своїх доньок «зозулькою» та «ластівкою», адже це дівчатка і їм, як нікому іншому треба батьківська турбота і звичайно захист. Родина мала свої сімейні традиції. Василь любив робити подарунки, особливо подобалось йому дарувати собак. Навіть на річницю своїй дружині подарував рудого песика, котрий зі слів доньки, ще досі живе. «Він вже зовсім старий, але ще бігає від одного двору до іншого» - каже Олена.

Спокій родини Шунькевичів, як і всієї країни зруйнував 2014 рік. Так звана Антитерористична операція внесла свої корективи чи не в кожну українську сім’ю. Повістка надійшла і Василеві. Він відправився на полігон, але тоді, сили оборони, змушені були відпустити воїна додому, адже Василь Григорович на той час мав двох неповнолітніх дітей. До повномасштабного вторгнення життя родини проходило розмірено й на далі. Та всі плани зруйнувало 24 лютого 2022 року…

«17 вересня 2022 року, тато отримав повістку, сів в автобус і поїхав в Сарни» - говорить про той час донька Олена. Василь Григорович був військовим, тож його одразу відправили у Донецьку область, до Красногорівки Покровського району. Воїн з позивним «Сержант» потрапив до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хоружного Марка Безручка. І почались бойові будні у Воїна, та незліченні дні хвилювання у родини. Василь Григорович стійко тримав оборону рідної країни, як і в мирному житті залишався вірним своїм обов’язкам і присязі. Намагався частіше дзвонити дітям, щоб переконатись, що все з рідними добре і просто, щоб вони не хвилювались. «Тато одразу придбав собі новий мобільний телефон, сенсорний, адже довгий час користувався звичайним. Телефонує мені, такий модний, з нового телефону, у вухах безпровідні навушники Bluetooth, такий сучасний – ділиться спогадом Олена – говорить, що все добре, просить не хвилюватися».

Воїн часто виходив на бойові завдання, пройшов найважчі точки лінії спротиву, але ніколи не ділився з рідними подробицями, просто говорив: «я йду в «похід», мені не дзвоніть, сам наберу коли повернусь». 14 січня 2023 року десь о 08:00 донька зателефонувала батькові, він відповів, говорив як завжди спокійно, більше хвилювався справами родини, чи добре все у них. Повідомив Олену, що скоро знову бойовий вихід, тож згодом вийде на зв’язок сам. Але більше голосу тата вона не почула.

Згодом на особистий номер сина Олега, надійшло повідомлення: «…14 січня 2023 року при виконання бойового завдання, сержант Василь Шунькевич, зник безвісти в районі Покровська». Через певний час, 26 лютого того ж року, доньці подзвонив побратим батька на ім’я Олександр, втомленим голосом повідомив, що швидше за все Василь Григорович загинув разом з іншими солдатами на тому ж завданні. Діти не повірили, продовжили самостійний пошук та не переставали молитись за швидке повернення батька, його звичний короткий дзвінок. «Надіялась, ось він тихо зайде у двір, щоб не злякати онука, прошепоче: «Я живий, я ж обіцяв повернутись» - ділиться Олена.

Родина два роки чекала звістки, сподіваючись на диво. Але, на жаль, експертиза ДНК у січні 2024 року підтвердила загибель Василя Григоровича.

14 січня 2023 року, під час виконання бойового завдання неподалік м.Покровськ Донецької області, сержант Шунькевич Василь Григорович загинув.

У Героя залишилися брат, сестра, дві доньки, син та онучок.

Похований на кладовищі села Білятичі Любиковицького старостинського округу.

Вертається Герой у Отчий дім.
Упізнаний… оплаканий роками.
Із вірою чекали довгих зим -
зігріті були тільки молитвами.
Холодний день січневий на плечі,
розтанув сніг - показує стежину.
Вертається Василь в Білятичі…
віддавши серця стук за Україну.
Тамара Гнатюк