Бігун Володимир Михайлович

Бігун Володимир Михайлович
(старший солдат ЗСУ)

(07.04.1993 – 11.12.2023)

Народився Володимир в селі Чемерне Сарненського району Рівненської області, де і проживав все своє життя. З 2000 по 2009 роки навчався Чемернянській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. За час навчання у школі зарекомендував себе здібним та старанним учнем. Полюбляв предмети природничої освітньої галузі, уроки фізичної культури, добре знав іноземну (англійську) мову. Після закінчення школи продовжив навчання у ДНЗ "Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту". У 2012 році, був призваний на строкову військову службу, яку проходив у підрозділі Повітряних сил Збройних сил України м. Севастополь (Автономна Республіка Крим). Після служби, з 2013 року працював на залізничній станції Сарни.

У 2017 році Володимир одружився, згодом народилася донечка Даринка, а через два роки - Соломійка. Був хорошим сім'янином.

Володимир з перших днів повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, вступив до лав Територіальної оборони 104-ї бригади 60-го батальйону "Поліські вовки" військової частини А7072. Ніс службу старшим солдатом, перебував на посадах: стрільця, гранатометника, аеророзвідника, навідника. Мав позивний Кум.

У квітні 2023 року вищим командування було прийняте рішення, відправити батальйон на Схід. Тут вони із честю та гідністю тримали Бахмутський напрямок до кінця липня. 17 листопада 2023 року Володимира та ще декілька його побратимів було переведено до лав 116-ї окремої механізованої бригади в/ч А4722 Сухопутних військ України. За час служби Володимир опанував різні види бойової підготовки та був відзначений грамотами. Завжди був на позитиві та говорив: 'Все буде добре, ми все переживемо".

Загинув Бігун Володимир Михайлович 11 грудня 2023 року, під час виконання бойового завдання неподалік населеного пункту Авдіївка Покровського району, Донецької області на умовній позиції "Кут", де підірвався на невстановленому вибуховому пристрої, отримавши розтрощення декількох ділянок тіла.

Герой був справжнім, мужнім патріотом, вірним другом, люблячим татом, чоловіком, сином, братом. Його героїзм відданість та жертовність заслуговують на нашу безмежну та вічну подяку. Пам’ять про Захисника назавжди залишиться у наших серцях. Нажаль, війна забирає Найкращих...

У Героя залишились дружина, дві донечки, батько та сестри.

Похований на кладовищі у рідному селі Чемерне.