|
Линь Євгеній Вікторович
(сержант ДПС України)
(03.02.2001
- 05.01.2024)
|
 |
Народився Євгеній у с.Городець.
Закінчивши в 2018 році школу у рідному селі, вступив до
Рівненського вищого професійного училища Департаменту
поліції охорони на спеціальність охоронець-інкасатор.
Після закінчення училища, в 2019 році, Євгеній був
призваний до військової строкової служби. З січня 2021
року проходив службу за контрактом. Під час проходження
служби в Луцькому прикордонному загоні здобув фах
кінолога (дуже любив собак). Тривалий час його вірним
товаришем була вівчарка Ческа. З 26 жовтня 2022 року
брав участь у визволенні Київщини, Донеччини та
Запоріжжя. В звані сержанта був інспектором прикордонної
служби 3-ї категорії прикордонного загону в/ч 2382.
Проходив службу на Донеччині та в першій декаді січня
мав разом з побратимами йти на ротацію.
Євгеній був надзвичайно порядною, доброю,
веселою, позитивною людиною. Любив співати, писав пісні
(неодноразово присвячені мамі), грав на гітарі. На
службі отримав позивний Маестро. Під час чергової
відпустки здійснив свою мрію: заспівавши на площі Львова
пісню Скрябіна «Мама». Незадовго до своєї загибелі
написав свою останню пісню «Весна». |
Клята війна обірвала життя молодого і
талановитого військовослужбовця 5 січня 2024 року під час
виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське,
що на Донеччині. За місяць йому мало б бути 23…
У Героя залишилися батьки, сестра та брат.
Похований на кладовищі у рідному селі Городець.
За особисту мужність, виявлену у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України,
самовіддане виконання військового обов’язку орденом «За мужність»
ІІІ ступеня (посмертно), нагороджено сержанта ДПС України Линя
Євгенія Вікторовича.
Ти наш хоробрий Маестро!
Ідуть,та йдуть у небо ангели, сини
Ідуть вони не попрощавшись.
Не обіймуть, не поцілують, і не скажуть більше:
- Мамо, матусенько, я ще живий!
А рідна жде і плаче, синочка виглядає:
- Ростила, сину, я тебе не для війни,
Ти вроду мав і голос, як в Маестро.
Я знаю, це у тебе позивний.
Дитино, рідна, ти мав хоробре серце,
Любив життя, співав пісні.
Ти на гітарі грав би, слухали б до ранку.
Тварин любив, любили і вони.
Але твоя душа пішла до Бога, сину.
До Бога на світанку.
Тільки Господь забрав і більш тебе нема.
Ти десь на хмарці граєш і співаєш.
Ти там, пролистуєш, маленьке те життя.
А ми удома: із родиною:
Сестрою й братиком, тебе синочку, все чекаєм і чекаєм.
Леся Берко
|
