Микола Миколайович народився 10 серпня 1978 року в багатодітній сім’ї у селі Городець. Після закінчення школи розпочав трудовий шлях, працював будівельником. Був працьовитою та відповідальною людиною, не цурався жодної роботи. У багатодітній родині зростав старшим сином, був надійною опорою для рідних, завжди допомагав і підтримував близьких. Його знали як добру, щиру та чуйну людину, яка ніколи не залишала інших у складні моменти.Найбільшою гордістю для нього був син Євгеній.

У квітні 2024 року Микола Миколайович став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Вірний військовій присязі та Батьківщині, він мужньо виконував бойові завдання, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.

У травні 2024 року під час виконання бойового завдання воїн зник безвісти. Два роки рідні жили надією та чекали звістки. На жаль, підтвердилося найболючіше — Микола Миколайович загинув 16 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання із захисту України.

У Героя залишилися син, сестра та брати.

Похований на місцевому кладовищі у с.Городець.

В останню дорогу земну
Громада проводить Героя.
Цю втрату гірку, ще одну
нерівного, важкого бою.
Микола сам із Городця,
був справжній і відповідальний.
З хороброго, свого серця…
тут шлях його перший, й фінальний…
Він старший в родині своїй,
підтримував близьких і друзів.
В хвилини найважчих подій —
не кидав нікого в напрузі.
Для рідного свого села!
Струмків по травичці зеленій!
Щоб вільно країна жила…
і син найдорожчий, Євгеній.
Тамара Гнатюк