|
Симонюк Микола Миколайович
(солдат ЗСУ)
(10.08.1978 – 16.05.2024)

|
 |
Микола Миколайович народився 10 серпня 1978 року в
багатодітній сім’ї у селі Городець. Після закінчення
школи розпочав трудовий шлях, працював будівельником.
Був працьовитою та відповідальною людиною, не цурався
жодної роботи. У багатодітній родині зростав старшим
сином, був надійною опорою для рідних, завжди допомагав
і підтримував близьких. Його знали як добру, щиру та
чуйну людину, яка ніколи не залишала інших у складні
моменти.Найбільшою гордістю для нього був син Євгеній.
У
квітні 2024 року Микола Миколайович став на захист
України, вступивши до лав Збройних Сил України. Служив у
68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша.
Вірний військовій присязі та Батьківщині, він мужньо
виконував бойові завдання, захищаючи незалежність і
територіальну цілісність України.
У
травні 2024 року під час виконання бойового завдання
воїн зник безвісти. Два роки рідні жили надією та чекали
звістки. На жаль, підтвердилося найболючіше — Микола
Миколайович загинув 16 травня 2024 року, виконуючи
бойове завдання із захисту України. |
|
У
Героя залишилися син, сестра та брати.
Похований на місцевому кладовищі у с.Городець.
В останню
дорогу земну
Громада проводить Героя.
Цю втрату гірку, ще одну
нерівного, важкого бою.
Микола сам із Городця,
був справжній і відповідальний.
З хороброго, свого серця…
тут шлях його перший, й фінальний…
Він старший в родині своїй,
підтримував близьких і друзів.
В хвилини найважчих подій —
не кидав нікого в напрузі.
Для рідного свого села!
Струмків по травичці зеленій!
Щоб вільно країна жила…
і син найдорожчий, Євгеній.
Тамара Гнатюк |
 |