Микола народився 10 серпня 1978 року в багатодітній сім’ї у селі Городець. Після закінчення школи розпочав трудовий шлях, працював будівельником. Був працьовитою та відповідальною людиною, не цурався жодної роботи. У багатодітній родині зростав старшим сином, був надійною опорою для рідних, завжди допомагав і підтримував близьких. Його знали як добру, щиру та чуйну людину, яка ніколи не залишала інших у складні моменти. Найбільшою гордістю для нього був син Євгеній.

У квітні 2024 року Микола Миколайович став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України. Служив у 3-му єгерському відділенні 3-го єгерського взводу 7-ї єгерської роти 3-го єгерського батальйону 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша.

Воїн Микола Симонюк прийняв свій останній бій 16 травня 2024 року. Виконуючи бойове завдання на позиції поблизу населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області, на надскладному Авдіївському напрямку, він до останнього подиху стримував переважаючі сили ворога. Будучи хоробрим і мужнім, Микола залишився вірним військовій присязі та народові України, полігши як Герой за наш мир, свободу та майбутнє.
 

Майже два роки захисник вважався зниклим безвісти. Увесь цей час родина вірила, молилася й чекала на звістку про те, що Микола живий. Проте експертиза ДНК підтвердила найстрашніше — солдат Симонюк Микола Миколайович загинув у бою. Ця трагічна звістка принесла невимовний біль рідним. Спочивай з миром, Герою. Вічна пам'ять.|

У Героя залишилися син, сестра та брати.

Похований на місцевому кладовищі у с.Городець.

В останню дорогу земну
Громада проводить Героя.
Цю втрату гірку, ще одну
нерівного, важкого бою.
Микола сам із Городця,
був справжній і відповідальний.
З хороброго, свого серця…
тут шлях його перший, й фінальний…
Він старший в родині своїй,
підтримував близьких і друзів.
В хвилини найважчих подій —
не кидав нікого в напрузі.
Для рідного свого села!
Струмків по травичці зеленій!
Щоб вільно країна жила…
і син найдорожчий, Євгеній.
Тамара Гнатюк