Кошляк Олег Іванович

Кошляк Олег Іванович
(солдат ЗСУ)

(16.11.1988 – 13.10.2023)

Народився Олег в багатодітній сім’ї Валентини та Івана Кошляків у с.Корост. Крім нього у родині зростало ще дві сестри та два брати. Шкільні роки проходили у стінах місцевої ЗОШ 1-ІІІ ступенів (нині Коростський ліцей). По закінченню школи юнак був призваний на строкову військову службу, яку проходив у м Рівне. Після служби навчався у Сарненському ВПУ-22, де здобув професію «маляр-штукатур». Пізніше, за направленням Сарненського центру зайнятості, освоїв фах агронома. Одружений не був. На життя заробляв тим, що час від часу їздив на будови до Києва. Свій вільний час Олег любив проводити в колі друзів, та на риболовлі.

До лав ЗСУ був призваний у вересні 2022 року. Олег Кошляк служив стрільцем-санітаром у 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого 1-стрілецький батальйон, 3-рота, 2-взвод в/ч А1008. Командири та побратими завжди мали позитивні відгуки про Олега і називали його наш безстрашний «Кекс».

Ще за життя, за сумлінне виконання військового обов'язку та за проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою, солдат Кошляк Олег Іванович був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест».

Загинув Воїн 13 жовтня 2023 року, під час виконання бойового завдання біля села Першотравневе Купʼянського району, Харківської області.

Похований в рідному селі Корост.

У Героя залишилася мама, тато, брати та сестри.

У січні 2024 року солдата ЗСУ Кошляка Олега Івановича нагороджено орденом Князівський хрест Героя "Навіки в строю" (посмертно).

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України солдата Кошляк Олега Івановича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).