У мирному житті Михайло був яскравою, енергійною людиною, працював різноробочим, ремонтував і створював затишок для інших, захоплювався футболом, цінував дружбу і родинний затишок. Його щирість, оптимізм і відкритість залишали тепло в серцях тих, хто його знав, а любов до життя надихала всіх навколо.

Влітку 2025 року Михайло став на захист України — мобілізувався до Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, мінометна батарея, де отримав позивний «Пожарнік». Пліч-о-пліч зі своїм братом Василем він пройшов найнебезпечніші моменти на фронті. Разом вони відчували радість перемог, ділили тривоги й страхи, підтримували один одного в кожній ситуації. Їхня братерська відвага та взаємопідтримка стали прикладом справжнього бойового братерства, а спогади про ці моменти назавжди залишаться в серцях побратимів.

На жаль, 9 грудня 2025 року Михайло загинув від ворожого удару БПЛА в Дніпропетровській області.

У Героя залишились мама, сестра та два брати.

Похований на місцевому кладовищі у с.Кричильськ.