|
Банацький Роман Юрійович
(солдат ЗСУ)
(17.06.1992-29.10.2023)
|
 |
Роман народився 17 червня 1992 року в
селі Кричильськ. У рідному селі пройшли його дитячі та
юнацькі роки, там же він здобув середню освіту,
навчаючись у місцевій школі. Після завершення навчання
обрав для себе мирну та творчу професію - працював
будівельником, створюючи та відновлюючи домівки для
людей. У вільний час мав прості й щирі захоплення: понад
усе любив рибалити та грати у футбол.
Ті, хто знав Романа, пам'ятають його як
добру, працьовиту людину, хорошого брата, люблячого сина
та відважного воїна. У колі близьких та друзів мав
прізвисько «Мурка», через що серед побратимів і отримав
такий позивний.
Коли країна опинилася у небезпеці, Роман
не залишився осторонь і 4 серпня 2023 року вступив на
військову службу. Проходив її у складі 33-ї окремої
механізованої бригади (військова частина А4447). Без
вагань став на оборону Батьківщини, залишаючись вірним
обов'язку до останнього подиху. |
29 жовтня 2023 року рідні
Романа отримали офіційне сповіщення про те, що він зник
безвісти. Протягом 2-х років і 10-ти місяців родина жила між
вірою та розпачем, чекаючи на добру звістку. Проте 24 серпня
2026 року надійшло офіційне та остаточне підтвердження про
загибель Захисника.
У Героя залишилися мама,
сестра, два брати та племінники.
Похований на місцевому
кладовищі у с. Кричильськ.
Роман Банацький із села Кричильськ
вертається до рідної оселі.
Тут народився, виріс, і колись
пройшли Його дитинства дні веселі.
Любив рибалити і грати у футбол.
Всі памʼятають добрим, працьовитим.
У вільний час Він забиває гол —
В робочий, зводить дім, де будуть жити.
Коли прийшла непрохана війна,
вступив на службу, землю боронити.
Для України — захист і стіна!
Для своїх рідних — до кінця горіти.
Сімʼя чекала, роки й місяці.
Але найгірша звістка прилетіла…
На серці біль, усмішка на лиці —
а за плечима у Героя — крила.
Тамара Гнатюк
|
