Народився Іван у с.Любиковичі. Старший, улюблений син Івана і Галини, одне ціле з сестричкою Любою. Добре вчився в школі, любив читати книжки, освоїв гру на фортепіано, гарно малював. Після закінчення школи вступив у Переяслав-Хмельницький педагогічний університет на спеціальність «Географія». Працював з батьком на деревообробному комбінаті у м.Дубровиця. Їздив на роботу до Польщі, аби втілити в життя мрію - придбати автомобоміль. У студентські роки, залишає все і їде до Києва на Майдан, боронити європейський вибір країни. У серпні 2020 року Іван підписав контракт із ЗСУ. Під час військових зборів, на Львівщині, Іван познайомився з майбутньою дружиною, військовою фельдшеркою Олександрою. Вони одружилися у 2021 році.

Ще на роботі в Польщі Іван познайомився з двома хлопцями, які потім супроводжуватимуть його в найважчі години - Ілля та Зеник родом з Івано-Франківщини, вірні та справжні друзі. Після повернення з-за кордону, вони обоє підписали контракт і пішли служити, друзі тримали постійний зв'язок. Пізніше Іван приєднався до хлопців в армії, навмисне обрав ту бригаду, де служили товариші.

Як сказав за життя Іван Коваль: «Там твориться історія», так, мужні українські воїни пишуть новітню історію своєю кров’ю, віддаючи за майбутнє своє життя. Україна буде вільною, вона буде такою, якою Іван, хотів її бачити!

Воював у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Іван Коваль, мав багато планів, мріяв навчатися у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Разом з коханою дружиною мріяв придбати дім, виховувати маленького сина.        

27 березня 2022 року, захищаючи село Благодатне на Миколаївщині, молодший сержант, командир бойової машини Іван Коваль загинув - з побратимами потрапив під обстріл фосфорними снарядами.

Залишились батьки, дружина та син Матвій (23.06.2022 р.н), що народився вже після його загибелі. 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Івана Коваля нагороджено орденом «За мужність» III ступеня та Орденом Князівський хрест Героя «Навіки в строю»  (посмертно).