Народився Микола у с.Мар’янівка у багатодітній сім’ї колгоспників Федори та Пилипа Гомонців. Микола був найскромнішім з шістьох дітей. Навчався у школі рідного села. Після закінчення школи здобув професію шофера. У 1998-1999 роках проходив військову строкову службу. Вихований у любові до праці, не боявся ніякої роботи, більше того, працювати дуже любив – гідний син своїх батьків. Нічого не любив так, як риболовлю. До оголошення антитерористичної операції на сході України у 2014 році Микола працював шофером у Карпилівському лісництві. В лютому 2015 року був мобілізований до війська, де боронив східні рубежі нашої країни по квітень 2016 року. За період служби він пройшов увесь Донбас. Сміливий і скромний водій БТРа ніколи не скаржився та нічого не розповідав. Після служби В АТО повернувся на роботу у лісництво.

З повномасштабним вторгненням росії, Микола Гомонець, як і більшість його побратимів з АТО, став на захист рідної землі. 5-го липня 2022 року вступив до лав захисників України. Служив навідником у складі в/ч А0998 24-ї окремої механізованої бригади ім.Короля Данила.

Загинув, солдат Микола Гомонець, 25 вересня 2022 року, біля н. п. Безіменне Миколаївської області, внаслідок артобстрілу. Зі слів свідків, Микола власним життям зберіг життя своїх побратимів. Він був вірний, надійний, завжди готовий прийти на допомогу!

У Героя залишилась мама, четверо братів та сестра.

Похований на кладовищі у рідному с. Мар´янівка Любиковицького старостинського округу. Тут також іменем Героя Миколи Гомонця названо вулицю.

Посмертно, солдата Миколу Гомонця нагороджено орденом "Хрест Героя" (19.04.2024р.). Це нагорода, яку започаткували у 24-ій ОМБр ім. короля Данила. Її запровадили, щоб вшанувати пам’ять і подвиг усіх загиблих побратимів з 2014 року у війні з росією.