Народився Олександр у с. Люхча в родині Ніколайчуків Лідії Миколаївни та Олексія Ксенофонтовича. У дитинстві малий Сашко був дуже здібним хлопцем та багато чим цікавився - любив займатися столярством, мав хист до будівельних робіт, зокрема вправно штукатурив, допомагав класти камінь, а також плитку. Ще одним із занять була різьба по дереву. «За що Сашко не брався – усе виходило», - каже його мама.  

Пізніше у 1991 році вступив у Сарненське ПТУ №21 (нині ДПТНЗ «Сарненський аграрний ліцей» за  спеціальністю тракторист. Після закінчення училища юнак пішов служити у президентські війська «Червноні берети»

Пізніше працював охоронцем у ПриватБанку. Згодом став працювати завгоспом у Сарненській ЗОШ №6.

Олександр завжди приймав активну участь у культурних заходах рідного села. Всі знали Сашу, як Цоніка, а ще його називали Нікулін, адже він мав позитивну вдачу. У молоді роки жодне свято у селі не обходилося без участі Сашка. Всі друзі і односельчани пам’ятають Верку Сердючку у його виконанні на кожному весіллі.

Ще в перші дні повномасштабного вторгнення він без вагань долучився до лав ЗСУ. Служив у військовій частині  А7015 м.Дніпро, мав звання сержант.

Помер Олександр Олексійович 18 лютого 2023 року у м. Костянтинівка Донецької області, під час проходження служби в зоні проведення бойових дій.

У Героя залишився син та батьки.

Похований на кладовищі у рідному с. Люхча.