Гончарук Сергій Анатолійович
(солдат ЗСУ)
(09.07.1983 – 04.02.2025)

 |
Гончарук Сергій Анатолійович народився 9
липня 1983 року в селі Люхча Сарненського району
Рівненської області. Навчався у Люхчанській
загальноосвітньої школі І-ІІІ ступенів (нині ліцей).
Здобувши базову середню освіту після 9-го класу, вступив
до Вищого професійного училища № 22 м.Сарни, де здобув
спеціальність «маляр-штукатур».
Строкову військову службу не проходив по
стану здоров’я. Після навчання Сергій Анатолійович
влаштувався на роботу до ТзОВ «Сарненський хлібозавод»,
де пропрацював кілька років. Змінивши місце роботи,
тривалий час працював на заготівельно-виробничому
підприємстві «Таврида» м.Сарни. Після реорганізації та
скорочення штату, періодично їздив на заробітки по
сезонних роботах та будівництвах.
У 2006 році одружився, у шлюбі разом з
дружиною виховували двох дітей. Чоловік любив відпочинок
на природі, рибалити, ходити в ліс по гриби, проводити
час із родиною.
За час проживання в рідному селі, Сергій
Анатолійович, підтримував добрі стосунки як у сім’ї, так
і з односельчанами. Був хорошим та працьовитим
господарем. Мав багато друзів, адже був дуже чесним,
справедливим, завжди відкликався на прохання знайомих та
всіляко допомагав. Залишався життєрадісним у будь-якій
ситуації, міг розвеселити та дати слушну пораду. |
Сергій Анатолійович був мобілізований до
лав Збройних Сил України з 12 січня 2025 року та
зарахований до особового складу списків військової
частини А 5003. Проходив військове навчання на території
загальновійськового полігону с. Мала Любаша Рівненської
області, готуючись до служби.
Нажаль, 4 лютого 2025 року серце
41-річного солдата Гончарука Сергія Анатолійовича
раптово зупинилося. Його життя обірвалось в той момент,
коли він лише розпочинав свій шлях у військовій справі.
Ця втрата стала болючим ударом для його
рідних, близьких та друзів. Сергій був доброю та щирою
людиною. Його оптимізм, комунікабельність і готовність
завжди прийти на допомогу стали рисами, які
запам’ятаються всім, хто його знав. Це був люблячий
батько, турботливий брат і вірний друг.
У Захисника залишилися дружина, донька,
син та дві сестри.
Похований на кладовищі рідного села
Люхча.
 |
|