|
Патрикей Анатолій Васильович
(солдат ЗСУ)
(03.12.1982-30.08.2026)
|
 |
Анатолій народився 3 грудня 1982 року в
селі Корост. Тут минули його дитинство та юність. Після
закінчення Коростської ЗОШ І-ІІ ступенів (нині —
Коростський ліцей) у 2000 році він здобув професію
тракториста. Наполегливо працював, будував плани на
майбутнє та плекав мрії про щасливе сімейне життя.
17 березня 2024 року чоловік був
призваний до лав Збройних Сил України. Військову
майстерність і досвід Анатолій здобував, зокрема, під
час навчання за кордоном — у Національних збройних силах
Латвії. Ставши до лав легендарної 3-ї окремої штурмової
бригади, він служив кулеметником 1-го відділення охорони
взводу охорони 1-го механізованого батальйону під
позивним «Патрік».
Воїн самовіддано тримав оборону на
найгарячіших напрямках фронту. У бою поблизу села Вище
Солоне на Харківщині Анатолій зазнав поранення. Після
лікування та короткої реабілітації, не вагаючись, він
знову повернувся на передову до своїх побратимів. |
У вересні 2025 року Анатолій разом із
дружиною Оксаною оселився в селі Одринки. Просте тихе
життя, рідний дім, спокій близьких людей — те, що для
багатьох здається звичайним і буденним, для нього було
найбільшою цінністю. Саме за цей мирний ранок для своєї
родини та Батьківщини він боровся до останнього подиху.
30 серпня 2026 року під час виконання
бойового завдання в місті Ізюм на Харківщині життя
відважного захисника обірвалося внаслідок ворожого удару
керованою авіабомбою (КАБ).
У Героя залишилися дружина, два брати та
сестра.
Похований на місцевому кладовищі села
Одринки Коростського старостинського округу.
|
 |
Прийшла
болюча звістка в село Корост.
Найважча, найчорніша із вістей.
Спинились кроки, вже не чути голос,
Загинув Анатолій Патрикей.
У цім селі Він народився, виріс
здобув освіту, гідно працював.
Наповнювався світ — любов і щирість…
В Одринках свою долю планував.
За власнй дім, за рідних, найдорожчих,
за прості істини, і віру в майбуття,
за дні спокійні, і спокійні ночі
Мужній Герой віддав своє життя.
Лишився вірним дому і присязі,
3-й окремій, війську, нам усім.
Він буде вічним — в Слові і Відвазі.
І, в тім дитяті, ще ненародженім…
Тамара Гнатюк |
|
|
