|
Боротюк Сергій Петрович
(старший солдат ЗСУ)
(23.12.1978
-21.04.2026)

|
 |
Сергій народився у Рівному, після
закінчення школи здобув фах електрика в ПТУ-10. Працював
на «Рівнеазоті», згодом його життя пов’язалося із
Сарнами. Тут створив сім’ю, будував майбутнє, займався
підприємництвом — чесною щоденною працею забезпечував
рідних.
Коли прийшла війна, не залишився
осторонь. Із перших днів повномасштабного вторгнення без
вагань став у стрій. Добровольцем пішов боронити
Україну. Служив у 104-й бригаді, 60-му батальйоні
«Поліські вовки». Згодом, у 2023 році, проходив службу у
військовій частині А4931, де опанував складні системи
радіоелектронної боротьби та виконував обов’язки
оператора-кулеметника. Мав позивний «Князь».Його бойовий
шлях пролягав через Оріхівський та Покровський напрямки
— це щоденна небезпека, відповідальність і витримка. Це
поранення, після якого він повернувся до побратимів, бо
не міг інакше — там були його люди, його обов’язок, його
Україна. |
Сергій був не лише воїном. Він був люблячим
чоловіком, турботливим батьком, сином і братом. Людиною, яка
жила просто і чесно, тримала слово та понад усе цінувала родину.
Серце Захисника зупинилося у Павлоградській
міській лікарні 27 квітня 2026 року.
У Героя залишилися дружина, син, мама та сестра.
Похований на місцевому кладовищі що по
вул.Ковельська у м.Сарни.
|
|
Пішов з життя
Сергій Петрович…
У 47… старший солдат, Герой.
Він перший завжди йшов усім на поміч,
відвертий і сміливий — саме той!
Він народився в Рівному, а згодом
звʼязала доля з Сарнами, повік…
Це місто стало рідним Його домом.
Тут став татусь, коханий чоловік.
Коли прийшла війна — став добровольцем!
«Поліський Вовк», для побратимів — «Князь».
Пройшов важкі ділянки з гідним серцем,
Виконував завдання всі «на раз»!
Вертався в бій після важких поранень,
Інакше Він не вмів … ніяк не міг…
Залишив біль громаді, мужній красень,
поклавши їй життя своє до ніг…
Тамара Гнютюк |
 |
|