|
Силка
Андрій Володимирович
(солдат ЗСУ)
(13.12.1979 –
25.05.2026)
|
 |
Андрій Володимирович Силка народився 13
грудня 1979 року в селі Ремчиці. Проживав та навчався у
місті Рівне, де у 1988 році закінчив загальноосвітню
школу № 24. У дитинстві був добрим, веселим і, як
більшість дітей, трохи бешкетував. У сім’ї росло троє
дітей: Андрій був середнім, мав старшу сестру та
молодшого брата. Приїжджаючи на канікули до бабусі,
завжди допомагав їй по господарству. Дуже любив природу,
із задоволенням проводив час у лісі, збирав гриби та
ягоди.
Ще в юному віці бабуся навчила Андрія
пекти хліб. Ця навичка згодом стала його першою справою
— деякий час він працював на пекарні. Пізніше знайшов
себе у будівельній сфері: професійно вкладав плитку,
штукатурив та виконував інші ремонтні роботи. За станом
здоров’я строкову військову службу не проходив. Був
одружений, у шлюбі народилася донька Софійка. Попри те,
що сімейне життя не склалося і подружжя розлучилося,
Андрій залишався турботливим батьком.
Рідні, друзі та знайомі пам’ятають Андрія як
надзвичайно добру, щиру й чуйну людину. Він завжди вмів
підтримати, вчасно прийти на допомогу та ніколи не
залишався байдужим до чужих проблем. Його серце було
відкритим для людей, а добрі справи говорили про нього
значно більше, ніж слова. |
У лютому 2024 року Андрій був мобілізований до
лав Збройних Сил України. Став на захист Батьківщини у складі
46-ї окремої аеромобільної бригади. Під час виконання бойових
завдань отримав поранення, після чого пройшов тривале лікування
та складну реабілітацію. 12 серпня 2024 року за стійкість і
мужність був відзначений нагородою Міністра оборони України «За
поранення».
Після відновлення Андрій одразу повернувся до
виконання військового обов’язку. Його перевели на Запорізький
напрямок, де він служив кулеметником 3-го мотопіхотного
відділення 3-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти
мотопіхотного батальйону 154-ї окремої механізованої бригади
Сухопутних військ ЗСУ. Товариші по службі знали його за позивним
«Змій».
Солдат Силка Андрій Володимирович героїчно
загинув 25 травня 2026 року під час виконання бойового завдання
поблизу села Копані Пологівського району Запорізької області.
Життя захисника обірвалося внаслідок тяжких поранень, отриманих
через скиди ворожих бойових предметів.
У Героя залишилися батьки, сестра, брат та
донька.
Похований на місцевому кладовищі у с.
Ремчиці.
|
 |
Отримали трагічну звістку з фронту,
загинув мужній Воїн, Захисник.
Із чорного від болю горизонту,
ще один світлий промінь зник.
У Ремчицях Герой наш народився.
Андрія памʼятають друзі всі.
Із щирим словом, рідним, не барився,
тепло і ніжність мав у голосі.
«Що ти там, сину, робиш» — запитала
матуся, про оту страшну війну…
«Допомагаю людям» — прозвучало,
і притулив, єдину, головну…
Жодні слова нездатні втамувати
біль, від розбитих, втрачених надій.
Громада буде завжди памʼятати,
що за свободу втратив життя Силка Андрій.
Тамара Гнатюк
|
|
